Зимове укриття для троянд

Щоб зберегти здоров’я, міць і силу зростання королеви квітів, турбота про неї триває протягом усього вегетаційного сезону – з весни до пізньої осені. Організація зимового укриття входить до переліку обов’язкових заходів щодо догляду та потребує певних знань.

Навіщо вкривати?

Відповідь на це питання проста і однозначна — для того, щоб уберегти троянди від зимових морозів, відлиг, вимокання та випрівання, причому останній фактор особливо згубний для культури.

Для грамотної організації зимового захисту слід враховувати кілька параметрів:

• категорію сортів;
• стан рослин;
• регіон вирощування.

У сукупності інформація допоможе зорієнтуватися у термінах укриття та типах захисту. Укриття потребують далеко не всі категорії троянд. Наприклад, окультурені шипшини, до яких належать паркові троянди, чудово обходяться без додаткового захисту. Батьки подарували нащадкам міцний імунітет, здатність протистояти несприятливим кліматичним умовам та розвиватися на бідних ґрунтах, рясне цвітіння та зимостійкість.

Зимостійкі різновиди видових троянд:

• “Глаука”;
• “Нітіда”;
• «Зморшкувата».

Сорти, що легко переживають негативні температури без укриття:

• “Сноу Пейвмент”;
• “Джон Девіс”;
• “Єнс Мунк”;
• “Скабіозу”;
• “Ханза”.

Гібридні троянди:

• “Альба”;
• «Спінозісіма».

Паркові:

• “Конрад Фердинанд Мейєр”;
• “Аделаїда Худлесс”;
• “Пінк Гротендорст”;
• “Рітаусма”;
• “Лавінія”.

Добре зимують у відкритому вигляді сорти канадських гібридів:

• “Генрі Келсі” (Henry Kelsey);
• “Генрі Хадсон” (Henry Hudson);
• “Девід Томпсон” (David Thompson);
• “Мартін Фробішер” (Martin Frobisher) та інші.

Усі різновиди, які не підпадають під перелічені вище категорії, потребують обов’язкового укриття в регіонах, що характеризуються зимовими морозами. Найбільш уразливими в холодний період є плетиста, чайно-гібридна, спрей, кущова та штамбова категорії.

Фактори, що забирають у троянди життєві сили, – це тривале цвітіння та постійне продукування нових пагонів. Через це культура практично позбавлена передзимового періоду спокою: базальні пагони забирають надто багато органо-мінеральних елементів, їх слід видаляти вже з початку осені. Інакше утворені протягом літа пагони просто не встигнуть визріти, взимку загинуть, цілком можливо, навесні стануть джерелом інфекції.

Вкривати троянди на зиму слід лише з визрілими пагонами.

Терміни укриття в різних регіонах

Орієнтовно час організації зимового захисту визначають за стійкою нічною температурою мінус 3-5 ° C та відсутність прогнозу на швидке потепління. На цій стадії займаються підготовчими заходами, наприклад обрізанням. Після травмуючого процесу рожевим кущам дають відпочити, зрізам затягтися тиждень, може трохи більше.

Потім приступають безпосередньо до організації укриття.

• У південних широтах, процедура практично не застосовується, за винятком використання лапника в прикореневій зоні у разі заморозків.
• У середній смузі терміни укриття припадають на середину листопада, і частіше використовують сухоповітряний тип захисту.
• На південному сході троянди починають вкривати наприкінці жовтня, але процес може затягнутися до термінів, які підходять для середньої смуги.

Навесні приступають до поступового відкриття, і це дуже важливо. Різка зміна освітлення призводить до сонячних опіків та стресу, внаслідок чого рослина витрачає потенціал на відновлення постраждалих тканин та адаптацію. Одночасно відбувається різке пробудження нирок, хоча троянда воліє довгий вихід стану спокою. Результатом буде значне відставання за часом цвітіння.

Передзимова підготовка кущів

Підготовчі роботи багато в чому однотипні, крім невеликих нюансів. Найскладніше з плетистою трояндою, оскільки необхідно видалити фіксатори з батогів, потім опустити їх по можливості, пригнути до землі і укласти на настил. Зробити це не так просто, як здається новачкові в справі розводництва. У багатьох сортів пагони здерев’янюють, втрачають гнучкість, їх висота, товщина і наявність шипів роблять роботу з ними дуже проблематичною.

А ось кущові, флорибунди, чайні, англійські троянди вимагають підгортання та мульчування, додаткового харчування, обрізок.

• На початку осені культуру підгодовують калійно-фосфорними добривами.
• Перед спорудженням укриття проводять обрізку, на пагонах не повинно бути залишків листя, як і під кущами, оскільки в листі можуть зимувати патогени.
• Потім настає наступний крок — обробка посадок препаратами, що містять мідь, «Хом», «Оксихом», бордоська рідина. Як варіант використовують «Топаз», Скор» та інші.
• Після цього пагони кучерявих, молодих сортів штамбових, і ті, що залишаються на зиму необрізаними, акуратно пригинають до землі до настання негативних температур, укладають на дерев’яний або інший настил, фіксують.

Кущові сорти підгортають, щоб створити буферну подушку між морозом та кореневою системою.

Алгоритм виконання процедури:

• захід проводиться за перших заморозків;
• як мульчу використовують суміш торфу, піску, городньої землі;
• висота шару має бути приблизно 25-30 см, щоб нижні бруньки були вкриті;
• суміш для мульчі слід приготувати зі сторонніх матеріалів – не можна згрібати землю навколо куща, стоншуючи шар грунту в прикореневій системі;
• підгортання проводять тільки при сухій землі в сухі дні.

Огляд матеріалів

Перед початком спорудження укриття залишається вибрати потрібний матеріал для організації теплої конструкції.

• Як опора для покривних матеріалів підійде захисний каркас, виготовлений виробником, – міцний, легкий, здатний служити багато років при дбайливому відношенні, покритий ізолюючим антикорозійним матеріалом. Нестача одна — висока вартість.

• Відповідними властивостями мають ізоляційні матеріали – ПЕТ-плівка, руберойд та інші. Парникова плівка в принципі створена для садових робіт, але при цьому її повітронепроникність сприяє утворенню конденсату всередині закритого простору, що є вкрай шкідливим для рожевих кущів. При цьому плівка не підходить для північних регіонів, а от у теплих областях, де нерідко відлигли у супроводі дощів, вона себе виправдовує.

Руберойд має значну вагу, укладати його можна тільки на каркас, на півночі тепло тримати не буде, тому гарний там же, де і плівка.

• Перегній. Відмінний теплоізолюючий матеріал для підгортання, що виконує взимку роль буфера між морозом і корінням, а навесні – джерела живлення.

• Лапник. Практично ідеальний захисний матеріал, що має легкі антибактеріальні та антисептичні властивості, здатний створювати повітряну подушку між верхнім і нижнім шарами захисту. Матеріал усім хороший, але укладати його треба поверх опорної конструкції. Товстий шар снігу взимку може притиснути лапник настільки, що він зашкодить пагони. Для низько кущів, що обрізають, це великого значення не має, а от сорти з високим обрізанням можуть серйозно постраждати.

• Агроволокно – спанбонд, лутрасил та інші різновиди. Особливість нетканих матеріалів у тому, що, незважаючи на легкість і легкість, що здається, вони чудово зберігають тепло всередині закритого простору. При цьому агроволокно характеризується відмінною повітро-, вологопроникністю. Як зимовий захист користуються максимально щільним спанбондом (50-60 г/м2), у регіонах з особливо суворими зимами – у кілька (2-3) шарів.

• «Цукрові» мішки. Великої популярності цей вид захисту не має, в садівничому середовищі викликає діаметрально протилежні думки, проте факт залишається фактом: мішки теж використовують як зимове укриття, тому вони заслуговують на згадку.

• Сіно та солома. Не менш спірний варіант, особливо перший. Якщо солома поживної цінності для гризунів не має, то сіно – це практично харчова комора для мишей взимку завдяки великій кількості насіння.

При цьому суха рослинність має хороші теплоізолюючі властивості, проте застосовувати подібний матеріал слід у крайніх випадках.

• Сніг. Багато хто вважає його найкращим утеплювачем. По суті, так воно і є — 50-сантиметровий шар снігу вже надійно захищає коріння від морозу, не кажучи про товстіший кучугур. Однак не все так просто, і сніг зазвичай використовують лише як допоміжний матеріал. У холодних регіонах покладатися на кучугури не можна. Набагато більшою ймовірністю є настання морозів до того, як ляже достатній сніговий покрив, в результаті коріння буде знищено.

Не рекомендується використовувати як покривний матеріал картон, оскільки він швидко розмокає, потім льодіє.

А також не годяться такі предмети та матеріали.

• Залізні баки та відра. Конструкції не пропускають світло, взимку акумулюють усередині холод, тобто сприяють вимерзанню коріння.
• Вироби із пластику, оскільки пластик зовсім позбавляє рослини повітря.
• Тирса, оскільки вони вбирають вологу, злежуються, ущільнюючись, утворюють крижаний панцир у прикореневій зоні. Крім перерахованого, тирса є притулком для різних патогенів.
• Пісок. Намокнувши під осінніми дощами, він промерзає, отже, не здатний захистити коріння від вимерзання. Навіть якщо стоїть суха осінь, то навесні під час танення снігу пісок у будь-якому випадку намокне і спровокує вимокання та випрівання. Та й тепло він тримати не може в будь-якому вигляді.
• Підгортання перетворюється на джерело високих ризиків для випрівання в регіонах з частими дощами восени, взимку та напровесні.

• Земля з-під рожевих кущів не підходить з тієї простої причини, що згрібаючи її до стовбура, садівник оголює периферійну зону і сприяє вимерзанню окраїнної частини кореневої системи.

Крім лапника, спанбонду та інших матеріалів, як укриття можна створити «теплу ковдру» з опалого листя дерев.

Як укривати?

Зимуючу в холодних регіонах на вулиці троянду слід обов’язково утеплити та закрити просто для гарантії благополучної та надійної зимівлі у відкритому ґрунті, і краще зробити це, керуючись багаторічним досвідом садівників.

До спорудження укриття на зиму своїми руками приступають у сухий холодний (-3 … 5 ° C) день, дотримуючись певної послідовності в роботі.

• Проведення підготовчих робіт, про які наведено вище.
• Підгортання там, де це вважається за доцільне.
• Облаштування запобіжного настилу на землі під довгі пагони з дощок, лапника, сучків та гілок.
• Видалення листя, що не облетіло, пригинання пагонів, що не підлягають короткому обрізанню.
• Пригинання батогів та/або троянди на штамбі до настилу, їх надійна фіксація, щоб не випрямилися згодом.
• Установка зверху опорної конструкції (дуги, дротяні та дерев’яні каркаси).
• Укладання поверх опори лапника.

Після організації всієї багатошарової споруди буде поверхневе укриття агроволокном. Спанбонд або лутрасил натягують таким чином, щоб з усіх боків було достатньо вільної тканини для ґрунтовної фіксації полотна, адже він має витримати зимові хуртовини та бурани. Спочатку один торець залишають відкритим, якщо розарій розташований біля будинку, і закривають відразу, якщо йдеться про дачну ділянку. Відкрита сторона гарантує доступ свіжого повітря та вентиляцію в обмеженому просторі, але при зниженні температури до мінус 10 градусів конструкцію закривають повністю.

Зимовий «будиночок»

Така споруда може виглядати як куреня або короб із дощок. Оптимальним варіантом буде виготовлення такої конструкції на ніжках, які вкопуються або встромляються в ґрунт, забезпечуючи таким чином надійну фіксацію в зонах із сильними вітрами.

Важливо, щоб зимові будиночки були облаштовані вентиляційними отворами.

На дугах

Сухоповітряне укриття на дугах – оптимальний варіант через легкість у роботі з ним. Під дугами залишається достатньо вільного простору для гарного повітряного прошарку. В іншому все аналогічно до завершення будь-якої іншої конструкції – натягування поверх дуги нетканого полотна і його надійна фіксація.

Без дуг

І тут спанбонд натягують поверх посадок без попередньо встановленого каркаса — відразу лапник чи мульчу. З одного боку, це простіший і доступніший спосіб, з іншого, тяжкість снігу може пошкодити пагони.

Важливо відвідати ділянку з трояндами провесною, щоб не запізнитися з організацією провітрювання, інакше високий ризик випрівання.

Метод підгортання

Як уже вище акцентувалася увага — не в кожній області допустимий такий метод. Допустимо підгортати рожеві кущі з коротким обрізанням тільки в холодних регіонах з досить сухим кліматом. При цьому метод добре справляється із зимовим періодом як самостійний, але тільки з певними супутніми умовами, наприклад, з організацією високого снігового покриву поверх лапника чи мульчі з листового опаду.

Інші способи

Є й інші способи, які не отримали широкого застосування, але добре справляються зі своїм призначенням.

• Огорожа. Як вихідний матеріал для організації захисту такого типу найчастіше застосовують пластикову або металеву сітку, а також армуюче полотно, тонку фанеру або щільний тарний картон. Роблять огорожу, візуально схожу на мініатюрний будиночок овальної, трикутної або прямокутної, куреняподібної форми. Потім внутрішній простір утеплюють лапником або спанбондом, поверх конструкції натягують агроволокно. Виглядає все це як опорна конструкція у вигляді каркаса, але за розмірами все набагато скромніше, і внутрішній повітряний простір набагато менший.
• Кокон для вертикального укриття. Таким вкривають штамбові різновиди і плетисті троянди, чиї багаторічні пагони великої товщини, що одревесніли, не можливе укласти на землю. Насамперед основу куща покривають товстим (10-15 см) шаром мульчі з перегною, торфу, листового опаду. Потім батоги стягують бечевою, створюючи таким чином одну або кілька компактних вертикалей, які можна буде обернути. Після цього приступають до безпосереднього обгортання пагонів спанбонд високої щільності в кілька шарів. Слід пам’ятати, що агроволокно не повинно занадто щільно облягати батоги або штамб — наявність повітряного прошарку між шарами та рослиною є обов’язковою. Без руху повітря культура загине. У нижній частині кокон також обмотується та фіксується, щоб його не розмотало вітром.

Багато способів, за винятком методу «без дуг», мають на увазі сухоповітряний принцип, що вкрай важливо для збереження рожевих кущів у важкий зимовий період.