“Красива наречена” – так іноді називають це дерево. І всім зрозумілий такий епітет. Адже черемха – одна з перших красивоквітучих рослин нашого саду. Навесні, коли ми ще не звикли до буяння фарб у природі, воно покривається ароматною ковдрою із сліпучо-білих квіток. Чим не вбрання нареченої?
Весняна черемха не залишить байдужою навіть саму черству людину. Вона багаторазово описана у любовній ліриці та народних піснях. Для українця, можливо, лише калина має сакральне значення. Хто не знає знаменитого: «Всюди буйно квітне черемшина…?»
Ботанічний опис черемхи звичайної
Її латинська назва – Prunus padus . У природі існує близько 20 різних видів черемх, з них всього 3-4 ростуть дикоросами в нашій країні. Всі види черемх зараз входять у рід Слива, хоча раніше вони утворювали свій, окремий підрід. Багато черемх істотно відрізняються між собою і зовнішнім виглядом, і умовами проростання. Але в цій темі йтиметься саме про черемху звичайну — найбільш звичний і поширений вид нашої природи.
Її природний ареал — величезні території помірного погодного клімату Євразії, а також деякі області Північної Африки. Десь у цих місцях вона росла спочатку, десь натуралізувалась пізніше, але теж тисячі років тому.
В Україні як дикорос зустрічається в більшості областей, за винятком Криму та південних Степів. Віддає перевагу вологі береги річок і озер, густі лісові галявини, схили і низини в ярах. Завжди вибирає місця з більш вологим ґрунтом, із близьким заляганням ґрунтових вод.
Зовні виглядає як чагарник або дерево середніх розмірів, зазвичай не вище 10 метрів; найчастіше навіть менше. Розміри крони суттєво залежать від умов проживання.
Стовбур тонкий, часто дугоподібний. Кора темно-коричнева, завжди ніби потріскана, з характерними рудувато-бордовими розлученнями. Поверхня кори вкрита невеликими світлими горбками (чечевічками). Кора молодих гілок оливкова.
Крона густа, з яйцеподібним, або витягнуто-еліпсоїдним, загостреним листям , з дрібними зубцями по краях. Кожен листочок сидить на короткому черешку, і виростає до середніх розмірів в 5-10 см. Зустрічається листя і більше.
Квітки дрібні, білі, із сильним, приємним, характерним запахом. Квітуче дерево можна «унюхати» за десятки метрів. На гілках квітки утворюють досить великі, густі пензлі.
Цвітіння раннє, за умов України зазвичай квітневе. Після його закінчення кожна квіточка перетворюється на маленьку ягідку-кістянку. Спочатку вона зелена, трохи яйцеподібна, але дозріваючи, округляється, і стає червоною, а потім майже чорною. До кінця літа на дереві повно таких чорних пензлів.
З цієї причини цей вид черемхи нерідко називають «поникаючим».
Повністю дозрілі плоди мають діаметр від 8 до 10 мм. Вони м’ясисті, зелені всередині. Але на повітрі м’якуш швидко змінюється, стаючи темно-фіолетовим.
Ягоди їстівні, на смак гіркувато-солодкі, помітно в’яжучі в роті.
Застосування черемхи звичайної та її користь
Якщо вже ми заговорили про смак ягід, саме час ширше розповісти про користь черемхи, і її застосування в різних областях. Почнемо, звичайно, із застосування у кулінарії.
Наші пращури знали тисячоліття тому. Це підтверджується археологічними знахідками. Добре визрілі плоди можна вживати у свіжому вигляді, але куди частіше з них роблять компоти, алкогольні настоянки та наливки.
Перетерті з цукром, їх зберігають у холодильниках, і користуються згодом, як джерелом вітамінів. Раніше традиційним було сушіння ягід, після чого їх використовували як чудову начинку для пирогів. Вважали, що з такої сировини виходять чудові киселі. А ще сушені ягідки мололи на борошно, додаючи до різних кондитерських виробів. Хліб, торти, пряники і взагалі вся випічка, набувала при цьому особливого мигдального аромату. На жаль, ці традиції вже виживають навіть у селах.
В Україні черемху для кулінарних цілей використали мало. Занадто багато у неї тут природних конкурентів: ягід та фруктів.
Застосування у медицині
Так само, як у кулінарії, люди давно використовували черемху як цілющу, лікувальну рослину. Знахарі робили лікарські зілля не лише з плодів та квіток. Використовувалися також листя та кора.
Лікувало черемхою багато хвороб. Насамперед широко славилося її протимікробне, протизапальне, а також закріплююче властивості. При проносах та проблемах із кишечником застосовували настої. А за допомогою відварів лікували бруньки та серцеві недуги. Відвари також вважали потужним сечогінним. Настоянки черемхи цінувалися при ангінах, ними полоскали рот під час стоматитів, а чай із квіток заварювали як потогінний.
Офіційна медицина багато в чому згодна з цілющими властивостями рослини. Фармацевти вводять його частини до складу терпких, протипоносних препаратів. Плоди черемхи входять до комплексу так званого, шлункового чаю.
У соку плодів багато фітонцидів. Раніше за його допомогою лікували гнійні рани. А ще природні фітонциди черемхи здатні вбивати комарів, мошок та мух. Ці комахи дуже не люблять запаху рослини: таким чином його можна вважати природним інсектицидом. Помічали навіть: якщо внести до будинку букет черемхи, з нього виходили миші. Щоправда, від такого тривалого сусідства з букетом і в людей могла розболітись голова.
Слід зазначити, що фітонцидів багато в кісточках ягід. Розпадаючись, вони виділяють синильну кислоту. Тому їсти свіжі кісточки у великих кількостях не можна! Також багато народних зілля не давали вагітним жінкам та маленьким дітям.
Використання деревини
Про корисність черемхової деревини люди також знали давно. Вона щільна, міцна та гнучка. У той же час в’язка і пружна, тому при усиханні не тріскається і не колеться. Через це її цінували як матеріал для виготовлення дрібних дерев’яних деталей та гарних виробів. Хороша вона для різьблених робіт по дереву: має приємний, буро-червоний відтінок і природний блиск.
За старих часів з неї майстрували в селах вальки для прання білизни.
На додачу варто сказати, що досі із соку черемхи виділяють червоно-бурі та зелені природні барвники для тканин. Наразі це вже рідкість, а раніше таких фарб було багато, враховуючи доступність рослини.
Застосування у ландшафтному дизайні
У садах і міських парках, а нерідко і на дачних ділянках, звичайну черемху використовують як непогану декоративну культуру. Перші її сорти селекціонери вивели вже у 17-му столітті, і така робота продовжується досі. Роботи ведуться переважно за трьома напрямками:
- Отримання культиварів з різною формою крони: плакучою, поникаючою, кулястою.
- Виведення сортів з квітками незвичайного забарвлення, а також махрових форм.
- Отримання сортів з різнокольоровим (варієгатним) листям.
Як популярні, наведемо кілька прикладів сортів.
- Colorata . Старий шведський сорт у червоних тонах. Суцвіття рожеве, молоде листя темно-пурпурне, поступово зеленіє, але до осені знову стає рожево-червоним. Стиглі ягоди теж майже червоні, бордові.
- Plena . Квітки незвичайно великі, напівмахрові, що виглядають на вигляд мініатюрні трояндочки. Суцвіття відносно мало, але тримаються вони на дереві довше звичайного.
- Watereri . Цей сорт виведено у Англії. Його відмінна риса – надзвичайно великі суцвіття, причому вони не никнуть, а ростуть практично горизонтально.
- Ніжність . Один із найпоширеніших у нас сортів. Примітно, що він декоративний, але має безперечну цінність як плодова культура. Квіти в кистях спочатку темно-червоні, і лише поступово біліють. Крона невисока, близько 4-х метрів, незвичайної для вигляду, широкопірамідальної форми. Аромат сильний, але менш різкий, ніж природний вид. Смак плодів відрізняється насолодою і менше «в’яже».
- Сахалінська чорна . Дерево дводомне, і якщо вам не потрібні плоди, посадивши один екземпляр, квітки залишаться пустоцвітами. Крона близько 7 метрів, пірамідальна, з незвичайно великим листям.
- Метео . Відмінна риса – невеликі розміри крони та дуже великі, до 20 см., білі суцвіття.
Colorata
Plena
Watereri
Ніжність
Сахалінська чорна
Метео
Крім власне сортів даного виду, у декоративному квітникарстві поширення набули численні гібриди кистьової черемхи з іншими видами, особливо з «американками»: Віргінською (Padus virginiana) та Пенсільванською (Padus pennsylvanica). Серед них особливу популярність набули:
- Пізня радість . Листя незвичайної вузькоеліптичної форми, крона пірамідальна, до 8 м заввишки. Кора світло-сіра, квіточки в кистях більші за звичайні, але такого ж білого кольору. Смак плодів із вираженою кислинкою, терпкий.
- Мавра . Схожа на попередній гібрид, але крона значно ширша, з довгими гілками, що поникають на кінцях. Стиглі плоди практично чорні, блискучі.
- Пурпурна свічка . Крона вузькопірамідальна, помітно нижча, ніж у «Пізньої радості». Листові пластини вже до середини літа, незабаром після закінчення цвітіння стають темно-пурпуровими. Суцвіття стандартного кольору, але зникають не так сильно.
Пізня радість
Мавра
Пурпурна свічка
Якщо вже були згадані американські види, варто кілька слів сказати і про інші: ті, які також беруть участь у створенні декоративних сортів черемхи.
- Ч. Максимовича . Родом із Далекого Сходу. У суцвітті всього кілька білих квіток, але у кожного є приквітки, що зовсім не характерно для інших видів. Приквітки зберігаються і біля кожної ягідки. Листя під осінь стає майже червоним.
- ч . дрібнопильчаста . Батьківщина – Північно-Східна Азія та Корейський півострів. У природі це високе, розлоге дерево до 25 м. Листя навесні бронзове, пурпурне, потім стає зеленим, з помаранчевим відтінком. До осені листя коричневіє, з фіолетовими тонами. Нижня частина листа завжди помітно світліша за верхню. Суцвіття коротенькі, щиткоподібні, всього з декількох квіточок, діаметром до 3-х см. На базі виду створили багато махрових та напівмахрових сортів.
Ч. Максимовича
ч . дрібнопильчаста
Цікаво ! Цей вид черемхи був безпосередньо задіяний під час створення сортів японської сакури.
- ч . азіатська . Зовні схожа на звичайну, тільки молоді пагони мають м’яке рудувате опушення на гілочках і листі. Потім воно зникає. Вид відрізняється підвищеною морозостійкістю, що використовують у селекції.
- ч . антипка . Відома також як «магаленка». Теплолюбний вигляд зустрічається в природі на півдні Європи, в Малій та Середній Азії, в Закавказзі. Форма суцвіття є чимось середнім між пензлем і щитком. Деревце невисоке, із темною корою специфічного запаху. Крона сильно округла, іноді майже куляста. Листя глянсове, їх виворот покрита світло-жовтим гарматою. Має багато садово-декоративних форм.
ч . азійська
ч . антипка
Використовуючи черемху звичайну в ландшафтному дизайні, потрібно враховувати, що її сортоформи з незвичайними, великими кронами і строкатим листям краще підходять як одиночні сольні екземпляри, що ростуть на відкритих ділянках і газонах.
Для живоплотів краще підбирати невисокі, кущові сорти, що дають багато кореневої порослі.
У композиціях з декоративно-листяними багаторічниками черемху найчастіше використовують як нижній ярус, тому тут теж підійдуть невисокі сорти.
Висаджувати цю культуру можна в будь-яких куточках саду, поєднуючи її з горобиною, бузком, калиною або березами. Навіть засунута «на задвірки», квітуча черемха знайде свого глядача, залученого сильним приємним запахом і розкішною ковдрою з безлічі суцвіть. Іноді створюють справжні черемхові алеї вздовж паркових доріжок. Для цього краще підійдуть сорти із пірамідальними кронами.
Часто за допомогою черемхових насаджень заповнюють невикористані куточки саду, зміцнюють схили і відвали, що обсипаються. Тут використовують її невибагливість, вміння вижити на мізерних, глинистих ґрунтах.
Найбільш низькорослі сорти відмінно впишуться навіть у композиції японських садків.
Правила посадки черемхи
Сподіваємося, ви вже зацікавилися цією цінною у всіх сенсах, але незаслужено недооціненою культурою? Тоді поспішайте посадити її на своїй ділянці!
Наші пращури часто висаджували дерево черемхи в саду або на вулиці, неподалік будинку. Вважалося, що вона охороняє хвороби, особливо якщо регулярно стояти в її тіні. Це повір’я не таке вже смішне, враховуючи, що черемха виділяє багато фітонцидів, що згубно діють на бактерії.
Та й прекрасний весняний аромат суцвіть, разом із ефектним виглядом, був приємний кожному мешканцю будинку. А ще її квітучі гілки приваблювали бджіл, адже ця культура — чудовий ранній медонос!
Посадити черемху зможе навіть людина без досвіду. Вона легко приживається, причому як навесні, так і восени. Пам’ятаємо, що краще вибирати місця низькі, із близьким заляганням ґрунтових вод; хоч підійдуть і інші. Грунт також може бути різним, включаючи навіть щільну, глинисту. Не годяться лише легкі піщані: вони швидко висихають. Ідеальний варіант: суглинок із нейтральною або слабокислою реакцією.
Чисто декоративні сорти можна помістити в півтіні або навіть тіні, але якщо важливим є врожай ягід, краще вибрати відкриту ділянку.
Більшості черемх необхідне перехресне запилення. Це дводомні рослини. Тому для отримання врожаїв слід висадити як мінімум два екземпляри , причому різних сортів. До того ж вони мають цвісти приблизно в один термін.
Розмір ями робіть таким, щоб у ній вільно розпрямилося коріння саджанця. Якщо висаджуєте з грудкою землі — яма має бути приблизно вдвічі більшою за обсягом. Додавати добрива до ґрунтосумішу потрібно лише в тому випадку, якщо відомо, що земля на ділянці зовсім бідна. При цьому не налягайте на органіку: вона негативно впливає на зростання черемхи. Краще обійтись мінеральними сумішами для плодових культур.
Після закінчення посадки ущільніть ґрунт навколо саджанця, добре пролийте водою. І відразу ж обріжте на саджанці всі бічні пагони на кільце. Укоротіть центральний провідник до висоти не більше 50-60 см. Це важливо для формування акуратної, чашоподібної крони.
Подальший догляд за черемхою у саду
Характер у цієї рослини зовсім не примхливий. Воно, власне, виживе без допомоги людини. Але якщо має на меті виростити хороші декоративні екземпляри, або збирати врожай ягід, тоді варто трохи взяти участь у його житті.
Полив необхідний у період, коли довго відсутні дощі. Все ж таки не забувайте, що цей вид віддає перевагу вологому грунту. Вона не повинна пересихати у зоні коріння. Щоб рідше поливати, створіть у пристовбурному колі шар мульчі: з торфу, тирси, полеглих листя.
Іноді розпушуйте землю, не даючи розростатися бур’янам. Особливо це корисно у перші 2-3 роки після посадки.
Підживлення . Їх достатньо провести рази два на рік: ранньою весною, і відразу після закінчення цвітіння, в момент утворення плодів. Якщо земля бідна, можна додати втретє: перед початком цвітіння. Використовуйте рідкі мінеральні суміші для плодово-ягідних культур, вносячи їх під час чергового поливу. Органічні добрива у великій кількості черемха не любить.
Обрізка потрібна: як санітарна, так і формуюча, якщо хочете отримати гарну крону. Санітарну проводять відразу після сходження снігу, коли бруньки ще не прокинулися. Формуйте крону на свій смак, але орієнтуйтеся на особливості сорту. Наприклад, для пірамідальних форм навряд чи буде корисним прагнення отримати кулясту крону, і навпаки. У будь-якому випадку знайте, що черемха легко переносить обрізання і швидко відростає.
Способи розмноження
Найчастіше вдаються до живцювання . Воно дозволяє отримати досить багато рослин одночасно, тим більше, що зростає ця культура швидко.
Живучи, враховуйте, що ви отримуєте фактично клони одного екземпляра. Тому запилюватимуть один одного вони не будуть.
Живці заготовляють пізно восени, використовуючи обрізаний молодий приріст. Зберігати їх потрібно у підвалі чи холодильнику; у вологому піску або обгорненими вологою тканиною. Слідкувати, щоб у процесі зберігання живці не пересихали.
Вкорінювати краще на тому місці, де плануєте вирощувати нові деревця, тому що пересадку живці переносять погано. Можна вкорінювати в горщиках, щоб пізніше провести перевалку. Весняне вкорінення проходить легко, за умови, що субстрат вже прогрітий, вологий і легкий, а сам черешок накритий імпровізованою тепличкою (наприклад, пляшкою).
Багато садівників радять спочатку дочекатися появи корінців, просто ставлячи живці у воду, а потім висаджувати їх у грунт.
Іноді застосовують метод розмноження відведеннями. Для цього гілочки, що ростуть біля землі, навесні пригинають до поверхні, і роблять на корі кілька неглибоких надрізів. Кожну гілочку поміщають у заздалегідь викопану неглибоку канавку так, щоб надрізи опинилися в ній. Гілку пришпилюють на дно канавки, заповненої легкою грунтосмесью, бажано з торфом і перегноєм. Верхівка гілки має обов’язково залишитися на поверхні.
Канавку мульчують, або накривають якимось матеріалом. Місце прикоп регулярно зволожують. Як правило, до середини осені на гілці, у місці надрізів, вже утворюється непогане коріння. У цьому випадку гілку відрізають від материнського дерева, і вже з власним корінням пересаджують на нове місце.
Зрідка для розмноження користуються щепленням живців . В умілих руках прищеплюється черемха легко.
Хвороби черемхи
Звичайна черемха вважається досить стійкою рослиною, хоча в неї теж є «свої» хвороби, та й шкідники не проти поласувати соком листя.
Найчастіше вона уражається грибковими захворюваннями: борошнистою росою та полістигмозом, більш відомим, як червона плямистість листя. При борошнистій росі на поверхні, а особливо на нижній частині листка, з’являються білі плями, які згодом розростаються, і лист, висушуючись, гине.
Борошниста роса
Полістигмоз
Червона плямистість характеризується виникненням на листових пластинах невеликих яскраво-червоних цяток. Без лікування вони розростаються, призводячи до масової втрати листя.
Лікувати такі хвороби потрібно, обприскуючи крону тими чи іншими фунгіцидами, яких зараз багато. Як приклад, можна навести Топаз, Рідоміл Голд, Скор. Добре підійде і давно відома бордоська суміш. Причому корисно проводити профілактичні, весняні обробки. Якщо грибок вже з’явився, доведеться провести 2-3 обробки, з інтервалом приблизно 10-12 днів.
З комах-шкідників на черемху можуть нападати попелиці, деякі кліщі, короїди. Їх знищують, обробляючи крону розчином інсектицидів (або акарицидів, коли йдеться про кліщі). Тут також важлива профілактика. Наприклад, якщо в саду на якійсь культурі вже з’явилася попелиця, заздалегідь обробіть свою черемху інсектицидним препаратом. При цьому пам’ятайте, що обприскування хімічними препаратами під час цвітіння вкрай небажане!
Замість ув’язнення
Ми почали свою розповідь порівнянням черемхи з нареченою. Нині дуже модним стало слово «імідж». Так ось: імідж у цієї рослини особливий! Всі народи пов’язували його у своїх оповіданнях та легендах з любов’ю, з ніжністю, чистотою та молодістю. Воно зуміло якимось чином створити себе виключно світлий, позитивний образ.
Навіть постаравшись, важко знайти про черемху щось «погане». Вона існувала поряд з людиною багато тисячоліть: лікувала та живила його тіло, заспокоювала душу, допомагала у побуті. Можливо, ця стаття допоможе вам звернути на неї увагу та прикрасити нею свій сад?
