Троянда – гордість кожного садівника. Багато сортів мають великий попит, їх власники, що мають популярні різновиди, можуть успішно займатися їх розмноженням. Найбільш ефективним методом отримання посадкового матеріалу є вегетативний, тобто живцювання.
Підходящі для живлення троянди
Досвід з розведення троянд, що налічує багато десятиліть, показує, що найлегше черенкуються флорибунди, плетисті дрібноквіткові, мініатюрні та ґрунтопокривні категорії. Не менш успішно працюють з англійськими, канадськими та поліантовими сортами, у тому числі з трояндами Кордана та «Модерн Шраб», а також відносяться до групи рамблер (Rambler). Найскладніше з чайно-гібридними трояндами і плетистими великоквітковими – живці цих категорій практично не вкорінюються. Відомо також про існуючу, але науково не підтверджену думку, що успіх живцювання залежить від палітри кольорів.
Відповідно до цієї версії:
- добре укорінюються живці червоних троянд;
- відносно непогано – білі та рожеві відтінки;
- про жовтих говорять, що ця палітра живці найменш успішно.
Наскільки можна цьому вірити, кожен вирішує собі сам.
Будь-яка рослина має періоди активності та спокою, і щодо троянд це також справедливо. Майже неможливо дочекатися укорінення від нарізаних живців узимку, і ті ж збережені живці можуть успішно пройти навесні. Оптимальним часом для заходу є середина літнього сезону, коли можна нарізати матеріал з пагонів поточного сезону, достатнього розміру, але ще не здерев’янілих.
Розмножити, посадити та виростити садову кущову або плетисту троянду з черешка – процес не настільки складний, щоб не взятися за нього навіть новачкові. Було б бажання – і все вийде.
Нюанси успішного живцювання
Правильне укорінення гарантує отримання посадкового матеріалу з повним успадкуванням батьківських якостей, характеризується низькою собівартістю та необмеженим обсягом вихідного матеріалу у вигляді кореневласних саджанців. При цьому отриманий матеріал адаптований до особливостей місцевого клімату.
При виборі вихідного матеріалу для вегетативного розмноження фахівці рекомендують враховувати одну особливість:
- оранжерейні троянди з магазину максимально ефективно вкорінюються напровесні — у березні-квітні;
- пагони від кущів, що ростуть у відкритому ґрунті, – з червня до кінця липня.
Для отримання життєздатних живців слід використовувати тільки здорові пагони поточного сезону, які досягли достатньої довжини, зміцніли, здерев’яніли або зелені. Перші одержують під час осінньої обрізки, другі – протягом вегетаційного сезону. Осінні пагони придатні для посадки у відкритий ґрунт лише навесні.
Бажано зрізати зелені стебла в період максимальної насиченості соками рано вранці. До посадки нарізані живці зберігають у вологому поліетилені, при цьому не допускається зминання листя. Живці з зім’ятим або зів’ялим листям непридатні до вкорінення.
Правила нарізки зелених живців:
- для заходу вибирають пагони, що визріли, діаметром 4-5 мм;
- при дефіциті матеріалу черешок може містити одне міжвузля з двома листками для легкоукорінних сортів, два міжвузля з трьома листям – для сортів, що важко укоріняються, в іншому – 3-5 нирок;
- для роботи використовують тільки гострий знезаражений секатор – ножиці, навіть добре нагострені, змінюють поверхню зрізу, ускладнюючи тим самим процес коренеутворення та збільшуючи ризики інфікування;
- нижній зріз роблять під самою ниркою і косим, збільшуючи площу коренеутворення, верхній повинен бути прямий, розташований якнайдалі від бруньки, щоб залишалося місце для утворення шипа;
- на всьому живці видаляють листя, за винятком однієї або пари верхніх гілочок, листові пластини вкорочують приблизно на третину.
Живцювання осінніми (здеревілими) пагонами:
- матеріал для роботи вибирають восени, у вересні або жовтні, під час осінньої обрізки;
- з вибраних пагонів повністю видаляють вегетативну масу;
- всі підготовлені пагони зберігають взимку в торфі чи піску за нормальної температури близько нуля градусів;
- навесні заготовки нарізають на живці з кількома міжвузлями – орієнтовно 10-20 см;
- бруньки, розташовані між верхньою та нижньою, виламують з метою економії потенціалу живців;
- посадку в черешники виробляють наприкінці квітня, на початку травня.
Нижні зрізи бажано обробити стимулятором коренеутворення, наприклад, “Корневіном”, “Гетероауксином”.
Це важливо! Розмноження здеревілими живцями найбільше підходить контейнерним, поліантовим і ґрунтопокривним категоріям.
Успіху можна досягти при поєднанні кількох сприятливих умов довкілля:
- стійке тепло – 22-25 ° C;
- вологість – 90-100%;
- розсіяне освітлення – пряме попадання променів допустимо лише вранці та ввечері.
Чим більше факторів і термінів збігається, тим вища ймовірність успіху.
Методи
Процес вирощування та розведення королеви квіткового світу налічує століття. За цей час професіоналами та аматорами розроблено чимало способів для розмноження, у тому числі живцювання троянд. Найкращими користуються садівники всього світу.
На городі
Для укорінення живців у городі для масових посадок готують спеціальні гряди, так звані черешники. У черешниках повинен бути особливий ґрунт — пухкий, повітропроникний, нейтральний. В ідеалі це торфоперегнійна суміш з річковим крупнозернистим піском в рівних частках.
- Підготовлений живець встановлюють у ґрунт не вертикально, а під 45-градусним нахилом.
- Місце укорінення має перебувати у тепличних умовах. Якщо йдеться про поодинокі посадки, то буде достатньо індивідуальних ковпаків із пластикових пляшок. Якщо посадки масові, то встановлюють невисокі дуги або борти і натягують зверху спанбонд або лутрасил.
- Справжні поливи не потрібні, оскільки зайва волога живцям шкідлива, а ось щоденне легке зволоження та провітрювання – заходи обов’язкові.
- Якщо настає похолодання, то черешники утеплюють додатковим шаром спанбонду або ПЕТ-плівкою. Оптимальна температура всередині теплички – 23-25°C.
Характерна ознака успішного процесу – поява калюсу на поверхні черешка. В зиму черешники залишають закритими, краї укривного матеріалу прикопують. Іноді зверху закидають снігом, встановивши насамперед опорну конструкцію.
У піску
Укорінення в піску – максимально простий та досить ефективний спосіб. Відповідну ємність з дренажними отворами заповнюють річковим крупнозернистим піском. Нарізані та підготовлені живці висаджують у пісок, рясно поливають і накривають склом або плівкою. Ємність зберігають у світлому та теплому місці, щодня провітрюють та зволожують повітря. Приблизно через місяць одну гілку акуратно виймають із піску і перевіряють: чи вона пустила коріння. При хорошому коренеутворенні незабаром рослини готові до пересадки в ОГ.
У кокосовому субстраті
Принцип укорінення такий самий, як і в попередньому випадку. Різниця у субстраті. Кокосова суміш, що складається з очесів і міжволоконних тканин кокосової оболонки, є нейтральним і безпечним середовищем, ідеальним для вкорінення живців. Субстрат позбавлений патогенів і різних насіння, має високу вологоємність, хорошу аерацію, стабільне структурування.
В воді
Подібне вкорінення підходить абсолютно необізнаним у цій сфері людям, оскільки не потребує спеціальних знань та навичок. Ідеальний засіб для отримання першого досвіду, хоча подібні кореневласні саджанці мають не надто високу життєву силу.
Інструкція по застосуванню.
- Підготовлені та оброблені «Корневином» живці наполовину занурюють у кип’ячену прохолодну воду.
- Можна використовувати вологу, попередньо настояну на сріблі.
- Міняти воду протягом процесу не можна — рівень, що зменшився, заповнюють, доливаючи до колишнього обсягу.
- Допускається розведення води соком алое, можна змішувати з медом, щоб стимулювати процес коренеутворення.
Як ємність використовують банки із темного скла. Процес займає досить довгий проміжок часу — у середньому освіту коренів йде близько двох місяців.
У картоплі
Цей метод можна сміливо назвати весняним – нарощування коріння у черешка відбувається на початку вегетаційного сезону. Бульба картоплі є оптимальним середовищем, з постійним рівнем вологості. Крім того, черешок, що знаходиться в коренеплоді, забезпечений крохмалем і вуглеводами як додаткове харчування.
- Підготовлені живці, без листя і шипів, поміщають у отвори, виконані в бульбах дома глазков.
- Коренеплід повинен мати середні розміри, а пророблений отвір – така глибина, щоб рослина впевнено в ньому трималася.
- Цю найпростішу конструкцію розміщують у заздалегідь підготовленій траншеї глибиною 15 сантиметрів, викопаною на тінистій ділянці, захищеному від вітру.
- Бульби мають у своєму розпорядженні на відстані 15 см один від одного і накривають скляними банками, які не знімають протягом місяця.
- Після терміну живці починають привчати до відкритого повітря, періодично відкриваючи банки.
- За тиждень захист прибирають остаточно.
Поливи проводять раз на тиждень, іноді підсолодженою водою: 2 ч. ложки цукрового піску розводять в 1 склянці води.
У пакеті із соком алое
Поліетиленовий пакет заповнюють мохом сфагнумом, добре зволоженим соком алое. Для його приготування використовуються чиста вода кімнатної температури та свіжий сік алое в пропорціях 1:9. У пакет, наповнений мохом, поміщають нарізані та підготовлені живці, щільно зав’язують горловину, залишаючи зовні лише їхню верхню частину. Потім мішечок підвішують на вікно. Світло, тепло, сфагнум і сік сукуленту створюють особливий мікроклімат усередині пакету, завдяки якому вдається проростити гілочку зі зрізаної пагони протягом місяця.
В газеті
Друга назва способу – буріто. Живець можна вкоренити за допомогою газети, застосувати обгортання серветками і навіть туалетним папером, але остання непопулярна через велику неміцність.
Алгоритм методу:
- газети зволожують;
- у багатошарове мокре паперове полотно загортають пучок живців, запечатуючи їх з усіх боків — що більше газет, то краще;
- готовий пакунок перевіряють на вологість – волога не повинна стікати, але повинна бути близькою до цього;
- мокрий пакет поміщають у непроникний чохол із поліетилену і зберігають у темному прохолодному (+16… 18°C) місці. Тепліша атмосфера призведе до висихання, холодна – до зупинки процесів, отже, до загибелі посадкового матеріалу.
Газетно-поліетиленовий пакунок витримують протягом 1,5-2 місяців. За цей час стан черешків кілька разів перевіряють, чи загиблі викидають. Коли утворені повноцінні та міцні коріння, живці пересаджують у відкритий ґрунт.
У банані
Вкорінювати живці можна за допомогою кореневого гормону, який повною мірою надасть банан. Метод дуже ефективний. Достатньо відрізати 4-5-сантиметровий шматок фрукта, помістити його в ємність із ґрунтовим субстратом і встромити в нього живець. Потім простір, що залишився, в склянці засипають грунтом разом з бананом, поливають і зверху накривають такою ж ємністю.
У подібній тарі рослина перебуватиме як у коконі чи теплиці. Далі залишається тільки регулярно провітрювати, поливати – і через місяць-півтора стане помітним коріння.
У вермикуліті
Вермікуліт – безпечний і чистий мінерал, що сприяє укоріненню живців без небезпеки зараження будь-якими патогенами. Заготовлені з осені живці починають укорінювати в січні:
- вермикуліт заповнюють ємності або контейнери приблизно на 10-сантиметрову висоту;
- живці встановлюють у вермикуліті згідно з правилами, накривають плівкою або склом і залишають у світлому теплому місці.
Через 2-3 місяці відросток можна використовувати для пересадки у відкритий ґрунт.
Особливості догляду
Подальший догляд будинку за вкоріненими взимку живцями полягає у регулярному, але помірному зволоженні, щоб зберегти їх до перевалки у відкритий ґрунт. Деякі переносять живці в підвал, де за ними потрібно стежити і періодично поливати, щоб не дати ґрунту висохнути. Ті черешки, що зимували на городі, поступово та обережно звільняють від укриття з приходом першого тепла таким чином, щоб не допустити сонячних опіків. Пересаджувати на постійне місце можна тільки після того, як мине загроза поворотних заморозків. Садити їх можна ще оголеними, можна пересадити з уже зеленим листям. Розсадити саджанці слід згідно з задуманою схемою – у контейнери, на клумби, в розарій і так далі.
Надалі залишаються традиційні методи догляду:
- прополювання бур’янів, щоб позбавити культуру від конкурентів за поживні речовини та простір;
- розпушування, щоб запобігти утворенню земляної кірки та гарантувати доступ кисню до підземної частини рослини;
- поливи проводять щотижня в посушливий період і набагато рідше за стабільного випадання опадів;
- для підживлення використовують азотні добрива навесні, розчини рідкого коров’яку та кропиви протягом сезону, калійно-фосфорні препарати наприкінці літа чи на початку осені;
- як профілактика хвороб та атак шкідників посадки періодично обробляють інсектицидами та фунгіцидами;
- навесні та восени проводять санітарні обрізки, восени кущі вкорочують коротким або довгим обрізанням залежно від сорту;
- Підготовчі роботи перед настанням зими повністю залежать від приналежності рожевих кущів до тієї чи іншої категорії.
Бажано не дозволяти рослині цвісти в перший сезон, щоб її потенціал був спрямований на зміцнення кореневої системи. За великого бажання можна залишити сигнальну гілку, щоб подивитися, як цвіте молодий кущ. Якщо доведеться перевозити вкорінені рослини на далекі відстані, то зберігати їх у ємностях до весняної посадки слід уже там, куди вони будуть адресовані.
Живцювання троянд – це найбільш ефективний і доступний метод розмноження. За дотримання перелічених умов результативність процесу досягає 80-90%, і це зовсім не витратно у фінансовому відношенні.
