Троянду називають королевою саду. Втім, і догляд за нею потрібно схоже на те, що надають царським особам. У такому разі кущ порадує пишним та рясним цвітінням. При правильному догляді та сприятливих умовах троянда радує зміною квітів до 3-4 разів за сезон.
Несприятливі умови для вирощування
Перш ніж шукати причини, які заважають троянди набрати колір, важливо пам'ятати – рослини першого року можуть не цвісти . Так, різновид рамблерів цвіте лише на другий рік. Інші види цвітуть чи не цвітуть залежно від кондиції саджанця, наявності чи відсутності його правильної підготовки та інших чинників. Більше того, навіть якщо на рослині-однолітку з'явилися бутони, краще їх обірвати. У перший рік життя у рослини інші цілі – укорінитися та зміцніти.
Якщо троянди віком старше року не цвітуть, варто в першу чергу проаналізувати умови їх вирощування. Троянди – це південна культура, очевидно, що теплолюбна. Для посадки потрібно вибрати добре освітлене місце захищене від протягів.
Неприпустимо садити примхливу красуню в тіні, однак і пряме сонячне проміння небезпечне. Світло має бути розсіяним, або варто продумати, як ви будете притіняти рослину в години найбільшої сонячної активності.
Троянда не терпить конкурентів, особливо якщо це кущі (чубушник, бузок), оскільки вони забирають із ґрунту воду та поживні елементи. Найкраще висаджувати троянди в моноклумби чи розарії.
Непридатні для посадки території з поверхневим розташуванням ґрунтових вод. Оптимальний варіант – невеликий, добре освітлений та захищений від вітру пагорб. Світловий день для троянди повинен тривати щонайменше 8-9 годин. При дефіциті світла, навіть за наявності правильного догляду, кущі не покриються квітами.
Троянди також вимогливі до складу ґрунту – оптимальним варіантом стануть легкі глинисто-піщані землі, що добре пропускають повітря.
Тяжкі глинисті ґрунти для троянди не підходять, але можна виправити їх шляхом внесення в ґрунт перегною та піску.
Обов'язково наявність гумусового шару, його товщина – не менше метра. Забезпечити його допоможе внесення гною або торфокомпоста. При використанні першого важливо не допустити контакту свіжого гною та коріння троянди, інакше вони отримають хімічний опік.
Правильно вносити гній задовго до посадки (наприклад, восени). Потім цей шар закривають землею – гній буде пріти. Ще один важливий аспект – кислотність . Грунт має бути помірно кислим, показники такого ґрунту в межах 5,5-6,5 pH.
Помилки у догляді
Полив та підживлення
Троянда вимагає нечастого і рясного поливу, при дефіциті вологи цвісти вона не буде. Після поливу бажано пропушити землю, щоб забезпечити повітрообмін і не допустити застою вологи у ґрунті.
Якщо поливати рослину часто немає можливості, варто організувати мульчування троянди. Для цього можна використовувати кокосове волокно, компост, подрібнену кору. Перевага мульчування також у тому, що вона не дає рости бур'янам. А останні, у свою чергу, можуть залучати комах-шкідників та бути джерелом захворювань.
Прискорити формування бутонів допоможе обприскування троянди, особливо у спеку.
При цьому потрібно пам'ятати, що приймати «душ» можуть тільки рослини, що зазнали обрізки. Гуща куща має швидко просихати після обприскування, інакше можуть розвиватися грибки.
Всі поливи та обприскування виробляють до активності сонця – рано-вранці або після заходу сонця. В іншому випадку при поливі в спеку рослина може отримати опік. А це стрес для нього, наслідком якого може бути повне скидання квітів та бутонів кущем.
При організації добрива троянди важливо дотримуватись балансу. Надлишок, як і дефіцит корисних елементів загрожує відсутністю кольорів. У першому випадку рослина починає «жирувати» – нарощувати зелену масу, а до набору бутонів справа не доходить. Численні молоді пагони, що утворилися, не встигають здеревніти, і рослина може замерзнути взимку. Тобто надлишок підживлення може призвести навіть до загибелі троянди, а не тільки до того, що вона не зацвіла.
Більшою мірою троянд показані підживлення калієм. Він може вноситися як калімагнезії, монофосфату калію. Важливо вміти на вигляд і стан куща визначати, яка підгодівля на даний момент необхідна рослині.
На початку періоду вегетації рослина потребує азотистих добрив. Якщо знехтувати цим підживленням, то кущ не зможе наростити необхідну кількість сильних молодих пагонів, а значить, формуватися суцвіттям буде просто ніде.
Однак до моменту формування бутонів кількість азоту слід скоротити або повністю відмовитися від нього, інакше троянди кущі, набирають зелену масу, відмовляючись цвісти . Його замінюють на фосфорно-калійні підживлення. Це може бути розведений курячий кал, фосфат калію, суперфосфат (на 10 л води береться 10 г препарату). Якщо використовується курячий послід, він не повинен бути концентрованим: співвідношення посліду та води – 1:15.
Досвідчені садівники пропонують дотримуватись наступного графіка добрива рожевих кущів. На початку цвітіння вносять монофосфат калію чи калімагнезію. Липень – час внесення органомінеральних добрив, а після цвітіння настає період калію, змішаного з фосфором.
Якщо рослина досить активно цвіла, але в якийсь момент процес появи нових бутонів зупинився, пагони стали тонкими, а листя вкрилося плямами, це явний сигнал мінерального надлишку в ґрунті. Потрібно припинити удобрювати троянди.
Обрізка
Обрізка є обов'язковою умовою цвітіння та загалом здоров'я троянд. Однак кожен вид вимагає певного підходу . Так, клаймінги, шраби, англійські троянди не зазнають сильної обрізки. Максимум, який вони здатні винести, – видалення пагонів у санітарних цілях (старі, засохлі, слабкі) і легка обрізка, що формує кущ. При сильній обрізці цих троянд сильно відсунуться терміни цвітіння рослини, а в ряді випадків його можна зовсім не дочекатися.
Ґрунтопокривна троянда теж не терпить обрізки, виняток – санітарна обрізка. А китайська троянда, навпаки, потребує регулярної обрізки – суцвіття здатні формуватися лише за наявності великої кількості свіжих, молодих пагонів. Стимуляцію таких якраз забезпечує обрізка. Плетиста троянда вимагає осінньої обрізки (а також утеплення на зиму із збереженням повітряного прошарку) – це запорука її рясного цвітіння наступного сезону. А також важливо пам'ятати, що культура, що в'ється, цвіте тільки на другий рік після посадки.
Обов'язковому обрізанню повинні піддаватися старі гілки, вік яких – 3 роки і більше.
Як правило, вони досить грубі, непластичні. У них уповільнюються рух соку і всі інші процеси, тому очікувати від них появи квітів не варто. На місці обрізаних старих гілок згодом з'являться нові пагони, посипані квітами.
Трапляється й таке – троянда цвіте, але після в'янення нові суцвіття не з'являються. Впоратися з цією ситуацією допоможе обрізання вже відцвілих суцвіть. Процедура стимулюватиме нові пагони, на яких розпускатимуться суцвіття. Щоб культура розрослася, робити це краще щодня, відразу в міру в'янення квітів.
Домогтися цвітіння «сліпих» (тобто без суцвіть) пагонів також допоможе обрізка. Втечу вкорочують приблизно наполовину, обов'язково – на сильну бруньку.
Під час весняного санітарного обрізання потрібно обов'язково обрізати слабкі та тонкі пагони, що ростуть вниз або направлені всередину куща. Як кажуть англійські садівники, на кущах не повинно бути пагонів тонше, ніж товщина олівця. Наявність таких відростків забирає сили в троянди, які може спрямувати формування суцвіть.
Осіння обрізка троянд, що вирощуються на дачній ділянці, проводиться для того, щоб взимку рослина відпочила . Завдяки цій процедурі цвітіння почнеться раніше і виявиться тривалішим.
Важливо підібрати правильний час – температура повинна опуститися до нуля та зберігатись кілька днів. Якщо обрізати за більш високих температур, троянда може пустити пагони, які у майбутньому просто замерзнуть.
Обрізка проводиться над п'ятилистником, він має бути розвиненим та міцним, мати зовнішню нирку. Важливо припинити полив квітки за кілька днів до осінньої обрізки. Після неї кущ уже не поливають.
Крім обрізки, важливо подбати про усунення кореневої порослі навколо чагарників троянд . Вона з'являється навколо щепленої рослини, забираючи з ґрунту поживні елементи та воду, а також залучаючи комах-шкідників. За наявності порослі під кущем квіти дрібнішають і поступово сходять нанівець.
Навпаки, якщо прибрати кореневу поросль, чагарник зосередить свої ресурси на бутонізації та цвітінні. Кореневу поросль викорчовують, не повинно залишатися навіть пеньків.
Якщо кущова троянда перестала цвісти, це може бути наслідком її здичавіння . Змусити її набирати колір дозволить усунення кореневої порослі – дикі пагони легко визначити за дрібним листям та великою кількістю шипів. При виявленні таких необхідно розрити землю, щоб викорчувати «дички» з коренем.
Зимівка
Теплолюбна троянда потребує укриття на зиму, робиться це навіть для зимостійких сортів. Як покривний матеріал можна використовувати лапник або спорудити спеціальні конструкції, обтягнуті агроволокном. Паркові троянди обертають крафтовим папером, а сам чагарник підгортають землею.
При вирощуванні троянд на вулиці у діжках із настанням температури нижче 5 градусів морозу їх заносять у прохолодне приміщення на зимівлю.
Важливо, щоб під укриттям не накопичувався конденсат, троянда має бути сухо і тепло. Важливо встигнути вкрити культуру до того, як настануть перші заморозки.
А навесні розкривати троянду потрібно поступово, щоб кущ поступово загартувався. Не можна зарано розкривати чагарник – він може замерзнути. Але й надто довго тримати укриття не варто – пагони почнуть пріти і гнити.
Неправильне укриття на зиму може спричинити повну відсутність квітів на чагарнику, навіть якщо зовні рослина не пошкодилася і на ній є зелена маса.
Після зимівлі під укриттям на кущах можуть з'явитися пагони з бактеріальним опіком. Їх треба без жалю обрізати – квіти на ньому все одно не з'являться, а сама втеча поступово загине. Але може встигнути заразити сусідні гілки.
Після зимівлі та санітарної обрізки обов'язкова профілактична та стимулююча обробка кущів протигрибковими фунгіцидами. Проводяться 2 такі обробки з періодичністю 2 тижні.
Можливі хвороби та шкідники
Троянди – культури примхливі, схильні до зараження різними захворюваннями. Більшість їх атакують культуру за несприятливих умов – підвищеної вологості, загущенні посадок, бідному складі грунтів. Іншими словами – найперший захід профілактики – дотримання агротехніки.
Поширеними є недуги грибкового генезу – це іржа, сіра гнилизна, різні плямистості, борошниста роса. З грибком добре справляються фунгіциди, але підбирати їх потрібно прицільно – для кожного захворювання. Наприклад, для лікування плямистостей ефективні препарати «Топаз» і «Профіт», але при лікуванні борошнистої роси вони марні. Тут краще вибрати “Скор” або “Циркон”.
При вірусних захворюваннях троянда не формує нових квітконосів. Цей процес супроводжується деформацією листя, пригніченням кущів. Вони ніби відстають у розвитку, дуже рідко спостерігається буріння та опадання листя. Підступність вірусних захворювань в тому, що спочатку їх досить складно діагностувати, але при вираженому ураженні вірусом доведеться позбавитися куща повністю.
При діагностуванні вірусного захворювання роблять обрізання до 3 бруньок. У запущених стадіях – повне викорчування куща та дезінфекція ґрунту. Важливо обрізати пагони стерильним інструментом. Віруси часто переносять шкідники, тому важливо забезпечити захист рослин від комах. Вірусні недуги частіше хворіють на ослаблені за зиму і старі кущі, тому мірою профілактики є і зимовий захист кущів, а також їх періодичне оновлення.
Після обрізки ураженої рослини його дворазово обробляють фунгіцидами та імуностимулюючими препаратами . Жовтяниця, смугастість листя – це вірусні захворювання, які також затримують цвітіння троянд.
Відсутність квітів може бути наслідком ураження шкідниками. Комаха, що паразитує, витягує з рослини соки, тому в нього немає сил набирати бутони, вже сформовані бутони і квіти починають опадати.
Найчастіше рожеві кущі уражаються попелицею, павутинним кліщем, трипсами, листовійкою. Запобігти їх появі, а також помітити шкідників на першому етапі допоможе регулярний та ретельний огляд рослини. Спочатку можна спробувати знищити шкідників народними методами. При серйознішому поразці краще скористатися інсектицидами.
Важливо підбирати препарат саме під того шкідника, що оселився на кущах.
