Все про ґрунтопокривні троянди

Невибагливий, характеризується величезною життєвою силою, морозостійкістю та рясним цвітінням шипшина зморшкувата (Rosa rugosa) стала родоначальником чудової категорії троянд — ґрунтопокривних. Популярність цих кольорів зростає з року в рік, адже ніякого особливого ставлення до себе вони не вимагають, а ось їхню «функціональність» складно переоцінити.

Особливості

Ґрунтопокривні (килимові) троянди виділили в окрему групу близько п’яти десятків років тому. Під цією категорією мається на увазі досить великий спектр сортів, аж до штамбових з пагонами, що поникають. Ширина крони варіюється від півметра до трьох, висота – від 40 см до двох метрів. Категорія характеризується густим покривом дрібного глянцевого листя, середньорозмірним і дрібним, простим і напівмахровим квітками в найрізноманітнішій палітрі, зібраними в букетні суцвіття. Нюанси, звичайно, є, проте загальний візуальний принцип саме такий.

Переваги ландшафтних троянд:

• довголіття;
• інтенсивність зростання;
• гарна покривна здатність;
• широке сортове та видове розмаїття;
• привабливий зовнішній вигляд та висока декоративність;
• міцне здоров’я, хороша опірність патогенам та паразитам;
• здатність до укорінення та утворення окремої кореневої системи на міжвузлях пагонів, що лежать безпосередньо на ґрунті;
• унікальна здатність дорослих екземплярів пригнічувати зростання бур’янів;
• рясне та тривале цвітіння – деякі сорти цвітуть все літо;
• невибагливість у догляді та умов навколишнього середовища;
• висока швидкість в освоєнні прилеглої території;
• висока здатність до самоочищення;
• морозостійкість;
• відсутність потреби в обрізанні;
• простота розмноження.

Недоліки категорії:

• повна декоративність настає лише на другий рік після посадки;
• більша частина килимових троянд стійко переносить зиму в середній смузі без укриття, проте в північних регіонах цей захід все ж таки необхідний;
• дрібноквітковість, але цей недолік викуповують рясне цвітіння і густе блискуче листя;
• вигоряння на сонці, через що особливо вимогливим садівникам таки доводиться займатися видаленням відцвілих бутонів.

У селекційній роботі вчені використали сорт Rosa Wichurana та матеріал з інших категорій.

Ще одна особливість почвопокровних троянд – це відсутність жорсткості в умовах. Наприклад, німецькі селекціонери розділили цю категорію на п’ять підгруп:

• карлики з плетистими стеблами;
• низькорослі – з подовженими стеблами;
• широкі – з плетисто-спадаючими пагонами;
• середньорослі сорти, що сильно гілкуються;
• вертикально ростуть з великою кроною.

Саме тому вибір килимового різновиду для конкретних розаріїв та навколишнього ландшафту досить складний.

Огляд сортів

Колекція килимового різновиду досить велика, щоб підібрати екземпляри на найвибагливіший смак і для будь-яких цілей. Нижче наведено опис кількох відомих і популярних сортів килимових багаторічників.

• “ Фейрі”. Компактний карликовий кущ з спадаючими стеблами, висота рослини не перевищує 60-80 см. Пагони вкриті дрібним, глянсовим, насичено-зеленим листям. Тіневитривалий сорт характеризується міцним імунітетом і гарною морозостійкістю. Оптимальна схема посадки – 5 прим. /м2.

• “Свані” (Swany). Середньорослий (0,6-0,7 м) сорт з міцним здоров’ям, утворює розлогу крону діаметром до півтора метра. Славиться пишним цвітінням. Серцевина білосніжних бутонів має вершково-рожевий відтінок на стадії розпуску. Густомахрові розеткоподібні квітки утворюють букетні суцвіття у кількості 5-20 шт. на подовжених гілках.

• “Скарлет”. Морозостійкий сорт з хорошою опірністю патогенам і паразитам характеризується високорослістю – 1-1,5 м. Махрові чашоподібні дрібні (3-4 см) бутони кармінно-червоних відтінків мають 40-45 пелюсток і тонкий аромат.

• “Супер Дороті”. Особливості сорту – обмежена висота (0,7 м) та діаметр крони 2-2,5 м. При таких характеристиках рослину використовують як килимову та плетисту культуру. Дрібнорозмірні (3 см у діаметрі) квітки групуються у суцвіття по 7-10 бутонів.

• “Хеллоу”. Карликовий (30-50 см) сорт має гарну морозостійкість (до -30 ° С). Має густомахрові темно-червоні бутони з пурпуровими відтінками на початку цвітіння, малиново-вишневі – наприкінці, наповнені вони 110-120 пелюстками кожен, діаметр квітки – 5-6 см. Троянда вважається однією з найкрасивіших.

Названі сорти — лише мала частина існуючих різновидів у грунтопокривній категорії. Нерідко садівник шукає не просто троянду – ландшафтний дизайн або колекція може потребувати компаньйона певного відтінку.

Нижче запропоновано список декількох сортів, скомпонованих по палітрі кольорів, що відрізняються високою зимостійкістю і адаптивністю, міцним імунітетом і невибагливістю:

• інтенсивно-червоні – “Альпенглюхен”, “Скарлет Мейяндекор”, “Руж Мейяндекор”, “Черрі Герл”, “Мейді” (з білим контрастом), “Роді”;

• чисті білі – “Аспірин”, “Перль Мейяндекор”, “Кастельрутер Шпатцен”, “Сноу балет”, “Айворі Дріфт”;

• жовті – “Зоненширм”, “Анні Дюпре”, “Надя Мейяндекор”, “Канікули”, “Августа Луїза”.

Якщо згадати про троянди з бутонами більш нейтральних відтінків, слід акцентувати увагу на тих сортах, чия колірна гама відноситься до вторинних і третинних тонів:

• бежеві – “Пат де велюр”;
• оранж – “Поль Сезанн”, “Ефіопія”, “Фенсі”, “Апрікот Клементін”; “Нінетт”;
• малиново-пурпурні – “Перпл Хейз”, “Пурпурний Рейн”, “Продіже Екарлат”, “Торнадо”;
• рожево-лососеві – “Пенні”, “Пальменгартен Франкфурт”, “Фейрі”, “Лавлі Фейрі”, “Крейзі”, “Розіта”, “Чотири сезони” та ін.

Зупинивши свій вибір на килимовій категорії, садівник практично звільняє себе від зайвих робіт з догляду за культурою, але гарантовано отримує рясне цвітіння напрочуд прекрасних квітів.

Рекомендації щодо вибору

Широкий вибір посадкового матеріалу в спеціалізованих торгових точках часом приводить покупця у скруту. Одні з найважливіших критеріїв – кліматична зона та характеристики ґрунту.

Найкращими сортами вважаються:

• “Сі Фоам”;
• “Хайдекінд”;
• “Ред Бланкет”;
• “Сноу Карпет”;
• “Еллоу Флеуретт”;
• «Ройял Бассіно» тощо.

• У Північно-Західних регіонах краще висаджувати низькорослі флорибунди, а також троянди категорії «Патіо» і канадки:
  • “Аїша”;
  • “Абуста”;
  • “Казанова”;
  • «Цариця Півночі» та інші сорти.

Крім названих троянд, спеціалізовані фірми та розплідники пропонують широкий діапазон найменувань, а згадані лише допоможуть зорієнтуватися.

Посадка

Щоб грамотно посадити екземпляри цієї категорії, слід враховувати величину кореневої системи набутих саджанців. Глибина посадкової ями або траншеї – це довжина кореневої системи з додаванням 10-20 см, приблизно 40-60 см. Якщо культура повинна рости в контейнері, то вона повинна бути досить об’ємною. У процесі посадки ґрунт поливають водою, у міру заповнення поглиблення. Грунт у пристовбурному колі ущільнюють, щоб не допустити порожнин в районі кореневої системи, потім рясно зволожують, наступного дня розпушують, іноді підгортають (залежно від різновиду). Орієнтовна схема посадки – 1-3 кореня на квадратний метр.

Відбір саджанців

Успіх вирощування залежить не лише від дотримання правил агротехніки, а й від якості посадкового матеріалу.

Параметри вибору:

• оптимальний вік – 2-3 роки;
• рослина повинна мати не менше трьох добре розвинених пагонів;
• мати здорову кореневу систему без гнилі і плісняви;
• щільна чиста шкірка на стволиках, без ознак інфекційних чи механічних поразок;
• щеплена рослина повинна мати рівні розміри підщепи і щепи, бути не тонше олівця в діаметрі;
• всі пагони та листя повинні мати природне інтенсивне забарвлення — блідість, жовтизна та освітлення є ознаками ураження того чи іншого типу;
• здорові саджанці можуть мати трохи листя, проте наявність блідих, витягнутих пагонів не допускається;
• набагато легше укорінюються 2-3-річні молоді рослини.

Перед посадкою кореневласних саджанців пагони вкорочують до 30 см, на підщепі видаляють усі бруньки, зрізи обробляють фунгіцидом, саму рослину обприскують інсектицидом від шкідників.

Рослини з ГКС рекомендується висаджувати в день покупки, тоді як варіант із закритою кореневою системою здатний «почекати» – такі у продаж надходять уже взимку. Перед посадкою слід витримати коріння у воді з додаванням «Корневина», надто довге вкорочують на 1⁄3.

Куплені взимку рослини зберігають у холодному місці, наприклад, у холодильнику чи підвалі. Ідеальні умови зберігання – на вулиці під снігом. Троянда – це рослина тривалого входження у вегетаційний сезон, тому так часто гинуть ті саджанці, яким дозволили рости ще в умовах житлового приміщення, сподіваючись на швидкий результат . Як правило, вони гинуть влітку, восени, найчастіше взимку.

Для зберігання в кучугурі викопують яму майже до землі, вниз укладають поліна або щось схоже, зверху упаковки із саджанцями, засипають снігом. Такі екземпляри входять у сезон найприроднішим шляхом, разом із природою.

Терміни та місце посадки

Щодо оптимальних термінів посадки, то тут все за класикою. У південних областях висаджують восени, у холодних – навесні. У розрахунок береться необхідну кількість часу на формування впевненої кореневої системи, здатної пережити холодний період.

Килимовим сортам гарне освітлення так само важливе, як кущовим і плетистим. Для посадки підбирають сонячну ділянку з південно-східної чи південно-західної сторони. Бажано легке затінення в полуденний годинник, оскільки прямі промені можуть заподіяти бутонам шкоду у вигляді опіків. Однак тінь протягом усього світлого часу доби викликає слабке цвітіння, уповільнення розвитку, починаючи зі слабкого фотосинтезу. Керуючись цими параметрами, не варто висаджувати ґрунтопокровники вздовж високих суцільних огорож і стін, де сонце відсутня більшу частину дня.

Троянди цієї категорії добре ростуть і розвиваються на родючих суглинистих та супіщаних ґрунтах з рівнем кислотності 5,5-6,5.

Оптимальна структура ґрунту:

• вологоємна;
• повітропроникна;
• дренована;
• пухка.

При посадці викопаний ґрунт збагачують органікою (перегній, компост) та мінералами, для чого бажано використовувати спеціалізовані комплексні добрива, великий вибір яких є в агромаркетах.

Догляд

Після посадки троянда потребує традиційної схеми догляду, причому в перший сезон внесення поживних речовин виключають, якщо посадкова яма була повноцінно заправлена. В іншому вирощування складається з регулярних поливів, прополювань, розпушування, при цьому не можна забувати обрізати рослину і постійно стежити за її станом. Прополки потрібні в перший сезон, надалі культура сама подбає про це. Розпушування перешкоджає утворенню щільної земляної кірки та забезпечує доступ кисню до підземної частини. Мульчування позбавить садівника надокучливої ​​процедури.

Полив та підживлення

Троянди досить невибагливі, але мінімальний догляд потрібний у будь-якому випадку.

• Поливи . Зрошення має бути регулярним, але помірним — не варто поливати «про запас» на місяць чи два, оскільки постійне болото суттєво підвищує ризики виникнення гнильних процесів. Перерва між поливами – це час, необхідний просихання грунту на 4-5 див.
• Підживлення . Провесною культуру підгодовують азотними добривами, перед початком цвітіння і після троянда потребує калійно-фосфорних складах. Важливо пам’ятати про особливості культури – королева квітів “любить” гній, тому кілька разів протягом сезону організовують поливи розчином свіжого коров’яку.

Восени ствольні кола засипають товстим шаром перегною, який взимку служить захисною подушкою, навесні – джерелом поживних речовин.

Хвороби та шкідники

Незважаючи на міцний імунітет почвопокровних троянд, вони не завжди здатні чинити опір атакам патогенів. Зниженню стійкості сприяють несприятливі погодні умови, помилки в агротехніці, шкідники тощо.

Хвороби, небезпечні для культури:

• іржа;
• сіра гнилизна;
• борошниста роса;
• чорна плямистість.

У боротьбі з ними використовують фунгіциди, зокрема системні.

Найбільш поширені шкідники:

• розанна листовійка;
• зелена розанна попелиця;
• розанна щитівка;
• пінниця слинява;
• павутинний кліщ;
• хибнощитівка;
• капустянка.

Для знищення комах застосовують інсектициди. Щоб мінімізувати можливі ризики, поблизу можна посадити рослини-захисники, чий запах та виділення фітонцидів відлякують безліч шкідників:

• лаванда та чорнобривці;
• календула та настурція;
• амарилісові (цибуля, часник), пряні трави.

Народні настої, здатні позбавити троянду від паразитів:

• від щитівок і попелиці – на цитрусових скоринках;
• від попелиці та кліщів – цибульний, з картопляного бадилля;
• від гусениць, попелиці та павутинного кліща — настій аптечної ромашки, деревію, кульбаб.

Подібними заходами користуються садівники, які надають перевагу хімії органічне землеробство.

​​ Обрізка

Килимова троянд настільки велика, що неможливо точно відповісти, потребує вона обрізки чи ні. Наприклад, сорти, що стелиться, не потребують формуючої процедури, а ось крони середньорослих і штамбових різновидів з спадаючими пагонами доводиться формувати, щоб надати їм гарну форму.

Необрізані середньо-і високорослі почвопокровні троянди зовнішнім виглядом нагадують фонтан. У центрі куща вертикально росте поросль цього сезону, торішні пагони спрямовані до землі, маючи дугоподібну форму. Обриси дуже привабливі, але такі кущі не можуть показати весь потенціал – цвітіння залишається мізерним, зосередженим на кінцях стебел. У цьому випадку неможливо обійтися без формуючої обрізки.

Фахівці підказують, що пагони довгоплетистих сортів, що ростуть по горизонталі, необхідно пришпилювати.

1. Сезон перший . Перед тим як посадити, у саджанця вкорочують довге коріння, після процедури те ж таки проробляють з пагонами, а слабкі бічні видаляють повністю. У жовтні обрізають усі відцвілі гілки, залишаючи прикореневі, причому вибирають найміцніші. Залишені пришпилюють до ґрунту спеціальними гачками або скобами.
2. Сезон другий. Влітку на пришпилені пагони утворюється безліч суцвіть, а середина куща продукує приріст поточного року. На початку осені частину із укріплених гілок обрізають, частину молодих, найміцніших, пригинають до поверхні і теж закріплюють. Потім на них вкорочують бічні відростки на три бруньки і заодно видаляють перехрещені пагони.
3. Сезон третій. Формування приступають після закінчення цвітіння — знову видаляють половину з пришпилених пагонів, причому слід прибирати ті, що були залишені минулого року. Далі все повторюють за торішньою схемою – і щороку продовжують дотримуватися цього алгоритму.

Навесні проводять санітарні обрізки, видаляючи сухі, занадто старі пагони, підмерзлі та пошкоджені. Це допоможе продовжити життя рослині та підтримати привабливий зовнішній вигляд.

Зимівка

Більшість троянд із категорії ґрунтопокровних відмінно зимують і без організації укриття.

Надійний захист гарантує збереження культури під час відлиг та наступних морозів, тому фахівці радять не нехтувати процедурою.

• Карликові екземпляри просто накривають лапником і поверх агроволокном, натягнутим на опорну конструкцію.
• Середньорослих представників пакують у вертикальну конструкцію — пагони збирають разом, обв’язують бечевою, загортають кількома шарами щільного (60г/м²) спанбонду. Прикореневі зони мульчують товстим шаром перегною.
• Штамбові та високорослі екземпляри знімають з опори та укладають на попередньо сформований настил із дощок або лапника. Зверху встановлюють сухо-повітряне укриття та застилають агроволокном, фіксуючи його краї.

Вкривати починають наприкінці осені, до морозів, навесні знімають поступово, привчаючи рослину до яскравого сонця. Підготовка до процедури складається з обрізки, вологозаряду, підгортання або мульчування.

Ґрунтопокривні троянди у ландшафтному дизайні

Принадність грунтопокровників – пишне, рясне, тривале цвітіння (практично без перерви) . Завдяки таким якостям троянди цієї категорії заслужили беззастережне кохання садівників і користуються великою популярністю серед ландшафтних дизайнерів. Різноманітність видів дозволяє використовувати килимові троянди в безлічі варіантів садового декору. Життєва стійкість в умовах різко континентального клімату, в зонах ризикованого землеробства уможливила їх вирощування в більшості північних і далекосхідних регіонів.

У садовому оформленні застосовують величезну кількість прийомів.

• Ґрунтопокровниками прикрашають схили . Відсутність дренажу та родючого ґрунту легко вирішується за допомогою невеликої огорожі, куди насипають шар збагаченої землі, а вода сама стікає по схилу при вирощуванні на пагорбах.

• З їхньою допомогою створюють компактний бордюрний супровід уздовж садових стежок, міських алей, паркових доріжок.

• Дуже ефектно виглядають такі різновиди при контейнерному вирощуванні, вазонах або великих кашпо. У такому вигляді їх можна культивувати в місті на балконах і лоджіях, де їх звисаючі батоги, вкриті масою суцвіть, послужать чудовим декором.

• Складно відвести погляд від високих клумб , по яких спускаються потоки 2-3-метрових рожевих пагонів, що струмують і яскраво квітнуть.

• Штамбові сорти , розташовані біля найромантичніших куточків (альтанки, відокремлені зони відпочинку), надають обмеженому простору особливої ​​краси та затишку.

• Висаджений біля малих і великих паркових водойм килимовий різновид надає мальовничий вигляд прибережній зоні , здатна вкрити «ноги» хвойникам, чудово поєднується з плакучими вербами та декоративними злаками.

• Ґрунтопокровник із довгими пагонами використовують для декорування пергол, арок, колон на вхідних зонах.

• Штамбова троянда з плакучою кроною ідеально підходить як солист для невеликого англійського газону.

Відмінними партнерами для ґрунтопокровних троянд є велика кількість різноманітних представників флори.

• Напрочуд гарні квіткові ансамблі виникають з рожевого килимового різновиду та лаванди, лілійників, садової герані.

• Повна гармонія можлива при співдружності королеви квітів з різноманітними прянощами, серед яких:
  • чебрець;
  • шавлія;
  • фенхель;
  • розмарин;
  • декоративна цибуля (алліум).

• Ідеально виглядає комбінація килимової троянди з такими багаторічниками, як:
  • примули та віоли;
  • гейхери, хости, анемони, буквиця тощо.

• Найбільш ефектним виглядає тандем із сріблястими культурами:
  • вероніка сива;
  • чистець шерстистий;
  • едельвейс альпійський;
  • полин Стеллера та Шмідта;
  • срібляста Сантоліна;
  • цинерарія приморська;
  • дихондра срібляста;
  • лох сріблястий.

• Відмінними супутниками для складання міксбордера у супроводі троянди є:
  • ірис;
  • манжетка;
  • карпатські дзвіночки;
  • новозеландські та тихоокеанські дельфініуми, високорослі та патіо жоржини.

• Унікальну композицію складають почвопокровні троянди та клематиси, особливо якщо кольорова гама підібрана на контрасті, але з гармонійним поєднанням, наприклад:
  • синьо-фіолетові клематиси та білі троянди;
  • жовті троянди та блакитні клематиси;
  • кремові бутони троянд та червоні сорти клематисів.

• Тандем троянд-почвопокровників і трав’янистих культур суттєво знімає напруження колірної напруги, а високі злаки (типу міскантуса, прутоподібного проса, вейника) надають навколишній атмосфері нальоту романтизму і витонченості.

Підбираючи колекцію компаньйонів розе-почвопокровнику, слід згадати або познайомитися з законами колористики та поєднання кольорових гам, пам’ятати про періоди цвітіння різних сортів, а також враховувати розміри, форму і колір листя.

Дуже важливо підібрати культури зі схожими умовами зростання. При цьому можна поєднати красу і користь – якщо є складні ділянки з корозією, що розвивається, і осипом, килимові троянди допоможуть зміцнити грунт.