Кіпарисовик: посадка та догляд у відкритому грунті

Вирощування кипарисовика на дачі

Хвойні породи маловимогливі, цілий рік зберігають декоративність габітусу, сприятливо впливають на повітря та навколишнє середовище. Посадка кипарисовика на присадибній ділянці прикрасить місцевість, рослина радуватиме до 300 років вічнозеленою хвоєю. Дотримання рекомендацій щодо агротехніки вирощування збереже стійкість культури до несприятливих факторів, що значно спростить догляд.

Посадка

Кіпарисовики досить витривалі рослини, що швидко адаптуються до навколишнього середовища при вирощуванні в саду. Хвойна порода характеризується світлолюбністю, середньою зимостійкістю, стійкістю до хвороб та шкідників, вологолюбністю. До складу грунту рід маловимогливий, але воліє рости в родючому, в міру зволоженому, дренованому грунті. Рекомендується захист від протягу та сильного вітру. Задимленість і загазованість міст переносять в повному обсязі види.

На замітку! Уподобання та вимоги до навколишніх умов залежать від видової та сортової приналежності рослини.

На що звернути увагу при посадці кипарисовика у відкритий ґрунт:

• час проведення операції;
• підходяще місце;
• підготовчі роботи;
• покрокове виконання рекомендацій.

Хвойна порода характеризується світлолюбністю, середньою зимостійкістю, стійкістю до хвороб та шкідників, вологолюбністю.

Оптимальний час

Найкраще у відкритому ґрунті приживається кипарисовик, посаджений навесні. Допустимо відкласти процедуру до осені, якщо як посадковий матеріал використовується контейнерна рослина. Такі саджанці завдяки закритій кореневій системі швидко адаптуються на новому місці.

На замітку! Осіння посадка може трохи сповільнити зростання кипарисовика, але це помітно лише у перший рік вирощування.

Вибір місця

Ділянка має бути відкритою, оскільки хвойна порода світлолюбна. Допустима легка півтінь, але деякі сорти в таких умовах втрачають характерне забарвлення. Вибір – садити кипарисовик у низині чи на височини – залежить від видової приналежності. Деякі гинуть при пересиханні ґрунту, іншим більше шкодить постійна вологість.

Ділянка має бути відкритою, оскільки хвойна порода світлолюбна.

Хвойна порода погано переносить протяги, ламається за сильного вітру. З цієї причини рекомендується проводити посадку на ділянці, закритій житловими будинками та підсобними спорудами, парканами, деревами та чагарниками. Не всі види виносять загазовані та задимлені умови міста, тому при виборі різновиду кипарисовика слід враховувати, де його планується вирощувати.

Підготовка ями

Роботи проводити восени, щоб ґрунт у посадковій ямі осел, органічні та мінеральні компоненти ґрунтосуміші почали розкладатися. Оптимальними для кипарисовика параметрами вважається 0,9 х0, 6 м. На дно необхідно насипати дренажний шар із крупнозернистого піску та фракції каміння. Як остання допустимо використовувати биту червону цеглу, щебінь, гальку. Для усадки посадкову яму засипати на висоти живильним грунтом.

Роботи проводити восени, щоб ґрунт у посадковій ямі осел, органічні та мінеральні компоненти ґрунтосуміші почали розкладатися.

На замітку! Якщо немає можливості підготувати ділянку так рано, достатньо зробити ті ж заходи за 2-3 тижні до посадки. При цьому зменшити кількість органіки та враховувати, що земля осяде менше.

Підготовка ґрунту

Хвойна порода вважає за краще рости на дренованому, поживному, легкому грунті. Вологолюбні сорти вимагають внесення невеликої кількості глини для затримки рідини. Неприпустимо додавати свіжий гній і пташиний послід, щоб уникнути опіків кореневої системи.

Склад грунтосуміші для кипарисовика:

• садова земля;
• дерен;
• компост чи перегній;
• торф;
• пісок.

Хвойна порода вважає за краще рости на дренованому, поживному, легкому грунті.

Покрокова схема

Дотримання агротехнічних рекомендацій при посадці у відкритий ґрунт допоможе рослині швидше адаптуватися та укорінитися на новому місці.

Послідовність дій:

1. Заздалегідь підготувати посадкову яму.
2. Купити або виростити саджанець кипарисовика із закритою кореневою системою.
3. Рясно полити рослину.
4. Зробити поглиблення за розміром земляної грудки на корінні.
5. Методом перевалки перенести саджанець у посадкову яму.
6. Кореневу шию залишити незаглибленою.
7. Порожнечі, що утворилися, заповнити живильним грунтозмішшю, прибираючи повітряні подушки, що формуються в грунті.
8. Рясно полити кипарисовик методом дощування крони.
9. Коли рідина вбереться, акуратно розпушити пристовбурне коло.
10. Замульчувати поверхню ґрунту сосновою корою, торфом, керамзитом, тріскою або тирсою.

Дотримання агротехнічних рекомендацій при посадці у відкритий ґрунт допоможе рослині швидше адаптуватися та укорінитися на новому місці.

Правила догляду

Хвойна порода маловимоглива, але забезпечення рослин всім необхідним значно збільшить імунну систему, збереже декоративність. Особливо ретельно потрібно доглядати молодих саджанців перші 3-4 роки після посадки. Дорослі екземпляри стійкіші до впливу несприятливих чинників довкілля.

Особливо ретельно потрібно доглядати молодих саджанців перші 3-4 роки після посадки.

Догляд за кипарисовиком включає:

• полив;
• дощування крони;
• підживлення;
• обрізання;
• формування габітусу;
• профілактику хвороб та шкідників;
• підготовку до зими.

Полив та обприскування

Перші 15-20 днів після посадки зволожувати надземну частину і ґрунт потрібно 3 рази на тиждень. Після цього навесні та влітку достатньо поливати 2-4 рази на місяць залежно від сорту та погодних умов. Восени провести вологозарядний полив перед настанням холодів. Дощування або обприскування з розпилювача для крони робити посушливі періоди. Процедуру проводити рано вранці чи не пізно ввечері, щоб волога встигла висохнути до дії агресивних сонячних променів та нічного похолодання.

Перші 15-20 днів після посадки зволожувати надземну частину і ґрунт потрібно 3 рази на тиждень.

Підживлення та добрива

Додаткове харчування можна вносити під кипарисовик через 2 місяці після посадки. Потім кратність операцій – 1 за 2 тижні. Починаючи з другої половини липня підживлення слід припинити. Як добриво використовувати настій органіки або розчин мінеральних комплексних складів, призначених для хвойних порід.

На замітку! Надлишок поживних речовин шкодить хвойній породі сильніше за недолік, тому при внесенні в грунт добрив дотримуватись інструкції щодо застосування.

Обрізання та формування крони

Процедури допустимо проводити лише наступного року після посадки. Кіпарисовики характеризуються наявністю щільної крони, здебільшого високодекоративної та симетричної. Спільним для всіх різновидів є санітарна обрізка, що проводиться навесні. Під час операції видаляти сухі, підмерзлі гілочки. У цей же час можна провести прищипування молодих пагонів, але не прибирати більше ⅓ зеленої маси.

Спільним для всіх різновидів є санітарна обрізка, що проводиться навесні.

На замітку! При покупці необхідно уточнювати правила догляду. Деякі сорти не переносять пошкодження хвої, тому від прищипки може засохнути втечу цілком. Для таких різновидів проводять лише санітарну обрізку.

Більшість видів кипарисовика добре переносять формування крони. Рослини можна надати фігурні обриси, з кількох кущів створити живу огорожу. Хвойна порода використовується для вирощування деревця бонсай. Для роботи використовувати заточений продезінфікований інструмент. При культивуванні у відкритому ґрунті бажано не робити більше 2 процедур на рік.

Захист від хвороб та шкідників

Хвойна порода стійка до інфекцій та комах, проблеми можливі при порушенні агротехніки, зниженні імунітету.

Поширені захворювання кипарисовика, що росте у відкритому ґрунті:

• фузаріоз;
• буре шюте;
• всихання та в’янення пагонів;
• фітофтороз;
• коренева гниль;
• опік гілок.

Грибкові інфекції вимагають проведення профілактичних обприскувань дерев і чагарників препаратами, що містять мідь. Необхідно своєчасно видаляти бур’яни та боротися зі шкідниками. При появі симптомів хвороб заражені пагони слід зістригти та спалити. Масу, що залишилася, обробити відповідним хімічним засобом. Паралельно рекомендується використовувати народні методи.

При появі симптомів хвороб заражені пагони слід зістригти та спалити.

Іноді зміна зовнішнього вигляду кипарисовика говорить не про інфікування, а про неправильний догляд. З цієї причини слід дотримуватися вологості, вкривати на зиму від морозів і агресивного весняного сонця, своєчасно підгодовувати. Причиною змін також можуть стати шкідники. Найчастіше зустрічаються:

• павутинний кліщ;
• туєвий короїд;
• попелиця;
• черв’яки;
• щитівка;
• хибнощитівка;
• мінімальна моль.

Комахи, що смокчуть і гризуть хвою, призводять до зниження декоративності та імунітету, зараження грибками і бактеріями. Основні способи боротьби з такими шкідниками у відкритому ґрунті є прополювання, обрізання зайво загущених ділянок, обприскування інсектицидами та акарицидами. Перед обробкою куща комах рекомендується змивати мильною водою, попередньо закривши ґрунт плівкою.

Комахи, що смокчуть і гризуть хвою, призводять до зниження декоративності та імунітету, зараження грибками і бактеріями.

Підготовка до зими

Морозостійкість кипарисовик не відрізняється, тільки деякі сорти здатні переносити без укриття короткочасні морози до –34 °C. У середній смузі України хвойна порода часто страждає від промерзання, сніголому, морозобоїна, весняних опіків. Уникнути проблем допомагає спеціальна підготовка рослини до зими.

Поверхня ґрунту в ствольному колі потрібно мульчувати природним матеріалом шаром до 10 см. Утеплення допоможе захистити кореневу систему від вимерзання. Вологозарядковий полив пізньої осені дозволить кипарисовику успішно протистояти яскравому весняному сонцю, запобігатиме висиханню гілок. Колоноподібні сорти рекомендується зв’язувати мотузкою, щоб сучки не обламувалися під вагою снігу. Зелена сітка та мішковина захистять хвою від опіків.

Пересадки на інше місце

Хвойні породи погано переживають пересадку. Допустимо переносити на нове місце лише молоді саджанці. Викопувати акуратно, намагаючись зберегти земляну грудку. Коренева система кипарисовика поверхнева, розростається у різні боки, що необхідно врахувати при викопуванні. Оптимальний час для проведення операції – весна. Послідовність дій, підготовка ями та ґрунту аналогічні посадці.

Допустимо переносити на нове місце лише молоді саджанці.

Розмноження

Розведення культури виробляється кількома способами. Найбільш прийнятними вважаються вегетативні, оскільки насіннєва займає багато часу, зберігає лише видові ознаки. Найбільш підходящий період для процедури – весна.

На замітку! Сортові характеристики зберігаються під час використання посадкового матеріалу, взятого зі зрілих екземплярів.

Основні способи розмноження кипарисовика:

• посів насіння;
• живцювання;
• укорінення відводків.

Насінням

Сортові особливості при насіннєвому розмноженні хвойної породи не передаються сіянцям. Спосіб часто застосовують селекціонери для виведення нових різновидів. Посівний матеріал кипарисовика зберігає схожість до 15 років. Сіяти бажано в домашніх умовах, у відкритий ґрунт переносити вже розвинені саджанці. У цьому випадку буде потрібно стратифікацію в холодильнику. Замість насіння можна посіяти восени у вологий ґрунтовий субстрат і залишити на зиму на вулиці.

Посівний матеріал кипарисовика зберігає схожість до 15 років.

Навесні контейнери занести у тепле світле приміщення, прикрити плівкою чи склом для створення тепличних умов. Стежити за вологістю грунту, конденсат, що збирається періодично видаляти. Сеянці, що з’явилися, захищати від прямих сонячних променів, різких перепадів температури і протягу. Укриття прибирати поступово. Перед висаджуванням у відкритий ґрунт саджанці кипарисовика слід гартувати на свіжому повітрі, поступово збільшуючи час перебування на вулиці.

Живцями

При живцювання необхідно правильно заготовити посадковий матеріал. Колоноподібні сорти виходять тільки з пагонів, що вертикально ростуть, для стелиться потрібно зрізати бічні. Оптимальна довжина черешка 10-15 см. Нижню частину зачистити від хвої, обробити коренеутворювачем, заглибити у ґрунтовий субстрат. Зверху накрити скляною банкою, обрізаною пластиковою пляшкою чи пакетом. У відкритий ґрунт бажано пересаджувати лише на 2-й чи 3-й рік, до цього вирощувати як контейнерну рослину.

У відкритий ґрунт бажано пересаджувати лише на 2-й чи 3-й рік, до цього вирощувати як контейнерну рослину.

Відводками

Розновиди кипарисовика, що стеляться, можна розмножувати за допомогою укорінення відводків. Для цього вибрану гілочку пригнути до поверхні ґрунту. У місці зіткнення із землею зробити кілька надрізів на корі. Зафіксувати втечу металевою скобою або каменем, присипати ділянку грунтом, що укорінюється. Регулярно поливати, підгортати, обприскувати крону. Пересаджувати нову рослину дозволяється за рік.

Розновиди кипарисовика, що стеляться, можна розмножувати за допомогою укорінення відводків.

Кіпарисовик добре росте у відкритому ґрунті у теплих регіонах країни. Посадка та догляд за культурою вимагають дотримання основних агротехнічних рекомендацій. Хвойна порода стійка до впливу несприятливих факторів, що довго зберігає декоративність габітуса, живе до 300 років.

Відеоогляд вирощування кипарисовика на дачі