Кисла грунт – несприятливе середовище для багатьох культурних рослин. У кислому грунті врожайність культур знижується на 20% і від. Тому багато садівників задають питання – як і чим розкислити грунт.
Навіщо потрібно розкислювати ґрунт
Для більшості садових і городніх культур підходять виключно слабокислі або нейтральні ґрунти. Коли грунт лужний або сильнокислий, у ньому важко вирощувати навіть найвибагливіші рослини.
З диких рослин до лужного ґрунту прихильні лише берізка і мак. З культурних — щавель та аґрус. Але більшість городніх та садових культур на такому ґрунті погано цвітуть та плодоносять.
-
В'юнок -
Мак -
Щавель -
Аґрус
У кислому ґрунті накопичуються алюміній, марганець та залізо, які вважаються небезпечними для рослин.
Показники кислотності ґрунту
Кислотність (кислотно-лужний баланс) вимірюється pH. Діапазон значень – від 0 до 14 одиниць. Для ґрунту ці показники зазвичай варіюються в межах 3,5-8,5 рН. Чим більше pH, тим вище кислотність та лужність ґрунту. Чим менше pH – відповідно, кислотність і лужність ґрунту нижчі.
Тип грунту залежить від його кислотності :
- менше 4 pH – сильнокисла;
- 4-5 pH – середньокисла;
- 5-6 pH – слабокисла;
- 6-7 pH – нейтральна;
- 7-8 pH – слаболужна;
- 8-8,5 pH – середньолужна;
- більше 8,5 pH – сильнолужна.
Як і чим розкислити ґрунт
Розкислити ґрунт швидко не вийде, на це піде близько півроку. Найсприятливіший час цього процесу осінь — вересень чи жовтень. Розкислення ґрунту допомагає стабілізувати його pH та вирівняти показники кислотності до 5 pH і вище. Для цього можуть використовуватись такі матеріали:
- вапно;
- крейда та гіпс;
- доломітове борошно;
- деревний попіл/зола;
- сидерати;
- комплексні препарати-розкислювачі.
Доломітове борошно
Цей варіант, чим розкислити ґрунт, вважається серед садівників одним із найпоширеніших і затребуваних. Доломітове борошно не тільки універсальний розкислювач, а й добриво, яке містить у складі магній. Внесення доломітового борошна в ґрунт – це гарний захист від шкідників: слимаків та личинок. А головне – цей матеріал безпечний для людини.
На замітку. Доломітове борошно – сипка або пухка маса, що складається з кристалів доломіту. Вона застосовується у сільському господарстві з метою вапнування ґрунту. У природі доломітове борошно вивітрюється з дідоломітів, доломітизованих вапняків та власне доломітів. Доломітове борошно складається з оксиду кальцію та оксиду магнію.
Норми застосування доломітового борошна для конкретного виду ґрунтів вказані в таблиці:
| Сильнокисла | 550-600 г/м² |
| Слабокисла | 450-500 г/м² |
| З малою кислотністю | 300 г/м² |
| Для ґрунтів з показниками pH більше 6 розкислення доломітовим борошном не проводиться |
Доломітове борошно розсипають ділянкою рівномірним шаром, після чого перекопують ґрунт на багнет лопати.
На замітку. Доломітове борошно, як і інші розкислювачі, не можна змішувати з мінеральними добривами і органікою. В іншому випадку вони вступлять у хімічні реакції. Тому якщо розкислення заплановане на осінь, підживлення в ґрунт вносять навесні.
Деревна зола (золірування)
Цей спосіб розкислення нині дуже популярний. Деревну золу важко зібрати в потрібній для цієї процедури кількості. Цінник на пакет золи в магазинах досить високий, щоб застосовувати її як розкислювач.
Якщо садівник все-таки планує скористатися цим матеріалом, норма витрати становить 1,5 кг на квадратний метр грунту.
Вапно (вапнування)
Вапно застосовується садівниками як для розкислення грунту, а й у цілях боротьби з хвороботворними мікроорганізми.
На замітку. Вапно виходить у результаті випалу карбонатних гірських порід — крейди та вапняку. Вапно буває гашеним, негашеним, хлорним. Цей матеріал може бути гранульованим чи випускатися у вигляді порошку. Так зване «вапно-пушонка» виходить у процесі гасіння негашеного вапна водою. Результатом стає отримання білого дрібнокристалічного порошку, що розсипається.
Вапно – речовина агресивна. Тому після розкислення ґрунту цим матеріалом доведеться відновлювати біогумусні показники та органіку. Через деякий час після розкислення ділянку потрібно обробити препаратами Фітоспорин-М або Байкал ЕМ-1.
Після використання вапна для ґрунту, у рослин деякий час утруднено споживання фосфору. Як розкислювач вапно потрібно використовувати виключно восени.
З метою вапнування потрібно використовувати «вапно-пушонку», тобто гашене вапно. Якщо є тільки негашений варіант, цей порошок потрібно попередньо залити водою на кілька годин. «Извести-пушонку» можна застосовувати відразу.
Кристали вапна рівномірно розсипаються по ділянці, після чого його перекопують на багнет лопати.
Норми застосування вапна залежно від ґрунту вказані в таблиці:
| Сильнокисла | 500 г/м² |
| Середньокисла | 300 г/м² |
| Слабокисла | 200 г/м² |
Готові розкислювачі
Готові склади-розкислювачі є сумішевими препаратами, до складу яких входять доломітове борошно, гумусні добавки, мікроелементи і т.д. Для рослин такі продукти безпечні, відрізняються швидкою дією та комплексним підходом у питаннях відновлення показників ґрунту.
Як готові суміші можна використовувати магазинні препарати «Вуглемук», «Известия-Гуми» та ін.
Сидерати
Сидератами називають рослини, які висаджують спеціально для покращення характеристик ґрунту, у тому числі для розкислення. Такими культурами вважаються жито, буркун, люпин, фацелія, гірчиця, ріпак та ін.
Коріння сидератів розпушують ґрунт з особливо важким складом, наприклад, суглинисті чорноземи. Ці рослини постачають ґрунт органічними залишками, а надземна зелена маса — гарний снігозатримувач. Після скошування надземна частина використовується для мульчування або зеленого добрива для грунту.
На замітку. Незважаючи на всю свою користь, сидератам не під силу повноцінно впоратися із розкисленням ґрунту. Якщо показники pH зміняться, лише незначно. Для кращого результату рослини-сидерати слід сіяти на ділянці протягом усього року.
Схема висаджування сидеральних культур така: посів – цвітіння – збирання, знову посів – цвітіння – збирання і так до настання заморозків.
Крейда та гіпс
Ці розкислювачі відрізняються м'якістю дії. Єдиний їхній мінус — і гіпс, і крейда комкуються, потрапляючи у вологий ґрунт або під дощ. Крейда можна розчинити у воді та використовувати цей розчин для поливу.
Орієнтовні норми витрати мила та гіпсу для конкретного ґрунту вказані в таблиці:
| Сильнокисла | 500-700 г/м² |
| Середньокисла | 400 г/м² |
| Слабокисла | 200-300 г/м² |
Ці розкислювачі рівномірно розподіляються по ділянці, після чого ґрунт перекопується на багнет лопати.
На замітку. Гіпс і крейда як розкислювач можна використовувати і навесні, і восени.
Корисні поради
Перед процедурою розкислення ґрунту, садівникові корисно врахувати деякі загальні рекомендації:
- Розкислення ґрунту краще проводити восени. Тоді навесні у ґрунт буде готовий до посадки культур. Садівнику краще придбати аналізатор ґрунту/pH метр. Цей апарат дозволить визначити основні характеристики ґрунту: вологість, освітленість, температуру та кислотність.
- Розкислюючи ґрунт восени, потрібно пам'ятати, що органо-мінеральні та комплексні мінеральні добрива вносити не можна. Підживлення переноситься на весну, щоб запобігти небажаним хімічним реакціям між компонентами.
- Розкислювальні процедури потрібно проводити на ділянці вибірково, враховуючи показники ґрунту в конкретних місцях. На частині, що залишилася, краще розсадити культури, які добре ростуть в кислому або помірно закисленому грунті. Не варто розкислювати ґрунт, на якому ростуть культури, які віддають перевагу кислому середовищу: аґрус, щавель, журавлина, лохина і т.д.
Відео: 3 правила розкислення ґрунту навесні
У ролику представлена корисна інформація про розкислення ґрунту за допомогою вапняних добрив. Коли потрібно здійснювати вапнування і чого може призвести несвоєчасне проведення процедури. Приєднуйтесь до перегляду!
Розкислення ґрунту — це процес стабілізації його показників кислотності та лужності. Завдяки такій процедурі культурні рослини краще цвітуть і плодоносять. Для розкислення можна використовувати різні матеріали: золу, гіпс, крейду, вапно або скористатися готовими магазинними сумішами.
