Бергамот: характеристика смаку та аромату, застосування в кулінарії та косметології для шкіри, обличчя, волосся та зміцнення нігтів
Ці жовті грушоподібні плоди з давніх-давен привертали увагу людини своїм духмяним ароматом. Хоч вони й схожі на лимони, такими не є. Плоди бергамоту були отримані шляхом схрещування помаранча та цитрона.
На гілках дерев розташовуються білі або пурпурні квітки, що пахнуть навіть сильніше, ніж самі фрукти. Самі рослини можуть досягати висоти від 2 до 10 метрів.
Походження бергамоту
Прийнято вважати, що центр походження бергамоту – це Південно-Східна Азія. Звідти моряки привезли його плоди до Італії, а в селі Бергамо почалося масове вирощування цього фрукта. Від назви села походить і назва бергамоту.
Але є ще кілька версій. За однією з них вважається, що оскільки бергамот спочатку виростав на землях Туреччини, то можна перекласти це слово з турецької і вийде “княжа груша”. У ботаніків є припущення: один із сортів груші зветься “бергамот”, тож плоди дерева бергамота схожі на грушу, його назвали за аналогією.
Як не дивно, зараз 90% бергамоту вирощують в Італії. Також він росте в США (штат Джорджія), Бразилії, Аргентині, а в Україні зустрічається по узбережжю Чорного моря.
Як зберігати бергамот
З географії цього фрукта стає ясно, що він досить теплолюбний, але краще не поспішати з висновками: плоди дозрівають у період з листопада до грудня, адже рослина морозостійка — тверда шкірка і кора стовбура не дають дереву замерзнути.
