Парові інгаляції – широко відомий та дуже популярний метод лікування простудних захворювань. Він ефективний, доступний, його легко застосовувати в домашніх умовах, підходить і дорослим, і дітям. До того ж існує безліч рецептів дієвих народних засобів для інгаляцій, серед яких завжди можна підібрати відповідний.
Парові інгаляції – популярний метод лікування простудних захворювань.
Що таке парова інгаляція і як це працює
Парова інгаляція – це вдихання теплої вологої пари , в якій містяться дрібні частки лікарської речовини. Використовується при лікуванні гострих та хронічних захворювань верхніх дихальних шляхів – від кашлю та застуди до запалення легень та бронхіальної астми.
Пара розігріває та зволожує слизові оболонки дихальних шляхів, сприяє розрідженню та виведенню мокротиння, покращує кровотік, а лікарські речовини посилюють ефект процедури. Однак неправильне проведення парової інгаляції може погіршити стан хворого та спричинити ускладнення.
Парова інгаляція: правила та техніка безпеки
Одна з найпоширеніших помилок при самостійному проведенні парових інгаляцій — дуже гаряча пара. Це небезпечно! Не можна використовувати для інгаляцій окропу – пара від нього може викликати опіки, провокувати набряк дихальних шляхів. Для дітей температура пари не повинна перевищувати +30…+40 градусів, для дорослих вона може бути вищою (до +50), але так, щоб це не викликало дискомфорту та неприємних відчуттів.
Заборонено робити парові інгаляції за підвищеної температури, загострення хронічних захворювань, гнійних запалень. Порушення цього правила може спровокувати поширення інфекції, призвести до набряків та інтоксикації, ускладнити перебіг хвороби.
Не можна робити парові інгаляції за підвищеної температури
Проводити інгаляції рекомендується не раніше ніж через годину після їди . Не можна приступати до процедури відразу після їди, це може спровокувати блювання, печію, інші неприємні побічні ефекти. Їсти відразу після інгаляції теж не слід; також небажано після процедури виходити на вулицю (особливо в холодну пору року) та напружувати голосові зв’язки.
При бронхіальній астмі категорично протипоказані інгаляції із застосуванням ефірних олій та рослин з високим вмістом ефірної олії (чебрець, м’ята, материнка та ін.).
Взагалі, при використанні будь-яких лікарських засобів для інгаляції необхідно переконатися у відсутності алергічних реакцій та протипоказань до їх застосування (особливо це стосується ефірних олій та меду). Також слід мати на увазі можливість індивідуальної непереносимості як самої процедури, так і застосовуваних для її проведення розчинів або їх інгредієнтів.
Дітям та вагітним жінкам не рекомендується проводити парові інгаляції без призначення лікаря, оскільки в цих випадках навіть «нешкідливі» народні засоби можуть призвести до непередбачених ускладнень та побічних ефектів.
Дітям рекомендується робити інгаляції лише за призначенням лікаря
Не слід перевищувати рекомендовану тривалість процедур . Якщо не зазначено інше, дітям (залежно від віку) проводять парові інгаляції від 2-3 до 5 хвилин, дорослим – до 10-15 хвилин. У цьому необхідно враховувати загальний стан; при появі будь-яких побічних ефектів, неприємних відчуттів процедуру припиняють.
Категорично заборонено проводити парові інгаляції при дихальній або серцевій недостатності, підвищеному артеріальному тиску, схильності до носових кровотеч.
Способи проведення парової інгаляції
Всім добре знайомий і дуже простий варіант – каструля або миска з гарячим лікарським розчином, над якою потрібно нахилитися, накрившись рушником, і вдихати пару. Одночасно це і найнебезпечніший спосіб: при незручному русі легко зачепити каструлю, виплеснувши її вміст. До того ж, сидіти під рушником досить неприємно: пара не тільки проникає у дихальні шляхи, а й осідає крапельками на обличчі. Особливо не люблять такої процедури діти.
Такий спосіб проведення інгаляції всім добре знайомий
Менш ефективний, але комфортніший варіант – включити гарячу воду у ванній, щоб приміщення наповнилося парою. Можна додатково влити у ванну чи таз із водою відвар лікарських трав чи всипати харчову соду. Такий спосіб допомагає полегшити напади сухого кашлю.
Більш технологічний варіант – з використанням чайника. У нього наливають лікарський розчин, нагрітий до необхідної температури і вставляють у носик згорнутий із щільного паперу конус, через який і вдихають пару (обов’язково переконайтеся, що вона не дуже гаряча!).
Зрештою, можна використовувати спеціальні парові інгалятори. Це найбільш ефективно, оскільки такий прилад розроблений безпосередньо для проведення процедури та враховує всі її нюанси, але для епізодичного застосування така покупка навряд чи має сенс.
Рецепти народних засобів для парових інгаляцій
Напевно, найвідоміший народний засіб для інгаляцій — відварена «в мундирі» картопля або картопляна шкірка , в якій містяться фітонциди, «відповідальні» за лікувальний ефект процедури. Вони активізують імунну відповідь організму, а волога пара полегшує дихання та покращує відходження мокротиння.
Волога картопляна пара має цілющу дію
Не менш популярні содові інгаляції – ефективний відхаркувальний засіб, що сприяє розрідженню та виведенню мокротиння. Розчин для процедури готують із розрахунку 4-5 ч. ложок соди на 1 л води. Соду (по 1-2 ч. ложки на літр) також можна додавати до трав’яних настоїв та відварів для інгаляцій.
Розчин соди можна замінити мінеральною водою , підігрів її до потрібної температури, але сода все-таки найчастіше виявляється під рукою. Також соду можна змішати з морською сіллю (по 1 ст. ложці на 1 л води).
Медова інгаляція (1 ст. ложка меду на склянку води) є ефективною при бронхітах. Вона сприяє виведенню мокротиння та поліпшенню загального стану хворого. Цей засіб не слід застосовувати при алергії на пилок та продукти бджільництва.
Цибульні та часникові інгаляції (1 ч. ложка соку на 0,5 л води) – ефективний протизапальний та антисептичний засіб.
Настої лікарських трав для інгаляцій готуються із розрахунку 2 ст. ложки рослинної сировини на 0,5 л води, якщо в рецепті не вказано інше. Найчастіше для цього застосовують такі трави як чебрець, м’ята перцева, евкаліпт, шавлія, аптечна ромашка, календула, звіробій (окремо або у складі трав’яних зборів).
Парові інгаляції з ефірними оліями
Використання ефірних олій стало досить популярним, але мало хто замислюється про те, що ця практика потребує певних знань, адже йдеться про речовини, які мають сильний вплив на організм.
Використовувати ефірні олії для інгаляцій потрібно з обережністю
Як мінімум, необхідно пам’ятати про те, що парові інгаляції з ефірними оліями не можна робити дітям, вагітним жінкам та хворим на бронхіальну астму; багато ефірних олій не рекомендується застосовувати при онкологічних захворюваннях.
При полліноз (алергії на пилок) протипоказано масло м’яти; здатні спровокувати алергічну реакцію також олії кориці та цитрусових. При захворюваннях нирок варто утриматися від використання ефірних олій ялини, ялиці та ялівцю.
Для інгаляцій використовують не більше 3-5 крапель вибраної ефірної олії, тривалість процедури 7-10 хвилин.
При правильному виконанні процедури парова інгаляція в домашніх умовах принесе велику користь і допоможе швидко позбавитися хвороби.
