Льнянка звичайна (Linaria vulgaris) – трав’янистий багаторічник сімейства норичникових (зараз рід Linaria відносять до сімейства подорожникових). Це бур’ян, але досить привабливий, так що, якщо в саду оселилася льнянка, не поспішайте її повністю позбутися. Клумбу її квіточки, можливо, і не прикрасять, але в домашній аптечці ця рослина точно знадобиться.
Льнянка звичайна – широко поширена лікарська рослина
Як виглядає льнянка і де її шукати
Льонянку легко помітити навіть у густій луговій рослинності – у висоту кущик може досягати 70-80 см (до 100 см). Прямі стебла густо вкриті численним вузьким ланцетним листям, а верхівки пагонів майже все літо (з червня по серпень) увінчані густими довгими кистевидними суцвіттями.
Характерну форму оранжево-жовтих квіток квіткарі впізнають одразу, адже не випадково одна з народних назв льнянки — левова зіва . У народі у цієї рослини багато імен: зябер, зябер, дикий льон, зайців льон, собачки, жаб’ячий зів, черевичок та ін.
Знайти льнянку серед лугової рослинності дуже легко
Льнянка дуже посухостійка і добре пристосовується до різних ґрунтових умов, тому зустріти її можна в різних місцях: і на сухих узбіччях доріг, і на лісових узліссях, і на луках, і на садово-городніх ділянках. Зрозуміло, для використання як лікарської сировини потрібно збирати її виключно далеко від автомобільних трас, промислових об’єктів та інших джерел забруднення навколишнього середовища.
Корисні властивості льнянки
У народній медицині трава льнянки звичайної використовується у вигляді відварів , настоїв та спиртових настоянок , служить інгредієнтом лікувальних мазей для зовнішнього вживання. Препарати на її основі мають протизапальну, потогінну, сечогінну, жовчогінну, легку проносну, глистогінну дію.
При метеоризмі, шлункових кольках та захворюваннях печінки траву льнянки заварюють як чай (1 ч. ложка на 1 склянку окропу, наполягати під кришкою протягом 10 хвилин, процідити; випити протягом дня невеликими порціями).
Настої трави застосовують при захворюваннях сечового міхура, енурезі, геморої (як усередину , так і зовнішньо – у вигляді примочок і мікроклізм), запорах, затримці менструацій та запаленні простати, а також як глистогінний засіб. Зовнішньо настої застосовуються для полоскань при кандидозах (грибкових інфекціях) порожнини рота.
Настій трави льнянки
1,5 ч. ложки сушеної подрібненої сировини залити 1 склянкою окропу, настоювати під кришкою протягом півгодини, процідити. Це добова доза настою, що приймають протягом дня по 1 ст. ложці кожні 1,5-2 години при хворобах сечового міхура. При геморої відвар приймають внутрішньо, а також роблять мікроклізми.
Настої та відвари трави льнянки застосовують як усередину, так і зовнішньо
Відвар трави льнянки (зовнішнє)
20 г сушеної подрібненої сировини залити 0,5 л холодної води, довести до кипіння та кип’ятити на повільному вогні протягом 20 хвилин. Процідити, сировину віджати. Використовувати для промивань, примочок та компресів.
Відвари трави льнянки застосовують зовнішньо при геморої (для клізм), шкірних захворюваннях, гнійних інфекціях шкіри і м’яких тканин, забитих місцях і розтягненнях (у вигляді примочок, ванн, промивань і компресів). При кон’юнктивіті та блефариті промивають очі відваром льнянки, а відвар із суміші льнянки, волошки та очанки застосовують у вигляді примочок для очей при погіршенні зору та для зменшення запалень.
Широким спектром корисної дії має спиртова настойка льнянки звичайної. Всередину її приймають при порушеннях роботи органів шлунково-кишкового тракту (метеоризмі, запорах, атонії кишечника, шлункових коліках); хронічних захворюваннях нирок та сечовивідних шляхів (в т.ч. циститі, енурезі, сечокам’яній хворобі); порушення обміну речовин; початкових стадіях гіпертонії; набряки різного походження; застуді, хворобах органів дихання (бронхіті, сухому кашлі, задишці); при аскаридозі.
Настоянка льнянки звичайної має широкий спектр корисної дії.
Зовнішньо настойку застосовують для полоскань при запальних захворюваннях порожнини рота та горла (ангінах, стоматитах та ін. – по 1 ч. ложці настоянки на 1 склянку теплої кип’яченої води), а також для примочок при ранах (в т.ч. гнійних) та шкірних захворюваннях (екземи, фурункули, вугрі, грибкові ураження та ін).
Настоянка льнянки звичайної
50 г сушеної подрібненої сировини залити 0,5 л якісної горілки, закупорити, наполягати в темному місці за кімнатної температури протягом 2 тижнів, процідити.
При внутрішньому застосуванні порядок застосування настоянки залежить від захворювання та потребує обов’язкової консультації лікаря. Цей засіб токсичний , при передозуванні може викликати болі в животі, нудоту, блювання, запаморочення, діарею, посилену слинотечу. Поява будь-якого з цих симптомів потребує негайного припинення лікування та звернення до фахівця.
Категорично протипоказано застосування внутрішньо настоянки льнянки при вагітності та годуванні груддю, цирозі печінки, гострих захворюваннях печінки, жовчного міхура, нирок; при тяжкій формі гіпертонії та порушеннях серцевого ритму. Не можна перевищувати запропоновані фахівцем дози та тривалість застосування засобу.
Застосування льнянки всередину вимагає суворого дотримання дозування.
Для зовнішнього застосування при запаленнях, гнійних інфекціях шкіри та при геморої народна медицина використовує мазі на основі льнянки звичайної. Вони полегшують біль, сприяють швидкому загоєнню.
Мазь із льнянки звичайної
Розтерти на порошок суху подрібнену траву льнянки. З’єднати з розтопленим салом, нутряним жиром або ланоліном у пропорції 2:5 (на 2 частини рослинної сировини – 5 частин жирової основи). Ретельно перемішати. Така мазь застосовується на лікування гнійних інфекцій шкіри.
Мазь із льнянки з корою дуба та водяним перцем
Змішати взяту порівну сушену подрібнену рослинну сировину:
- траву льнянки звичайної;
- кору дуба;
- траву горця перцевого (водяного перцю).
З’єднати отриманий трав’яний збір із розтопленим свинячим жиром у пропорції 1:2, добре перемішати та наполягати у теплі (щоб жир не застиг), регулярно перемішуючи, протягом 12 годин. Потім протягом 10-15 хвилин нагрівати суміш на киплячій водяній бані, процідити, остудити. Така мазь застосовується на лікування геморою.
Заготівля лікарської сировини
Лікарську сировину – траву льнянки звичайної – збирають під час цвітіння, в суху погоду, зрізуючи ножицями верхні частини пагонів довжиною 20-25 см.
Траву льнянки звичайної можна заготовляти практично все літо
Зібрану сировину сушать, розклавши тонким шаром у тіні під навісом на відкритому повітрі або в приміщенні, що добре провітрюється, захищеному від прямих сонячних променів.
Протипоказання до застосування льнянки звичайної
Застосування препаратів льнянки вимагає обережності: рослина помірно токсична . Не можна перевищувати рекомендовані дози та збільшувати тривалість лікування без консультації з лікарем. При появі будь-яких неприємних симптомів прийом препаратів льнянки слід припинити.
Не рекомендується використовувати народні засоби на основі цієї рослини при вагітності та годуванні груддю, тяжких захворюваннях печінки, нирок, серцево-судинної системи. Можлива індивідуальна нестерпність, алергічні реакції.
