Що таке гумус? Про нього чули багато хто, але все одно поняття є досить розпливчастим. Його часом прирівнюють до перегною чи просто ґрунту. Насправді все трохи складніше. Головне одне – саме завдяки гумусу ділянка стає родючою.
Що таке гумус?
Сама назва походить від латинського “humus” і перекладається як “земля” або “грунт”. Але насправді це зовсім не те саме. Гумус є складовою ґрунту, і чим його більше, тим він кращий для вирощування рослин.
Іноді плутають і терміни «гумус» та «компост», але насправді перший формується при анаеробному бродінні, а другий – аеробному. Перегній теж повний аналог «humus», оскільки це ширше поняття, до нього крім цієї таємничої речовини входить ще природний компост та інші компоненти.
Коротка характеристика
У ґрунтовому розрізі гумус явно видно, що це темна маса, як правило, розміщується прямо під корінням, у верхніх горизонтах. З глибиною колір стає світлішим, тобто концентрація знижується через вимивання. Ну а загалом кількість речовини можна визначити навіть на око – чим колір темніший, тим більше у ґрунті гумусу.
Склад його досить складний та нестабільний, відсоткове співвідношення може змінюватись в залежності від умов формування. Але загалом це цілий комплекс хімічних речовин, у складі якого є органічна частина (фульвокислоти та гумінова кислота) та неорганічна (хімічні елементи неорганічного походження).
Найбільш значущі компоненти:
- вуглеводи (до 60%);
- кисень (35%);
- азот (5%);
- фосфор;
- залізо;
- сірка;
- інші корисні мінерали.
Процес формування
Не дарма його плутають з компостом і гною, адже гумус по суті – результат розкладання рослинних (здебільшого) та тваринних останків. Процес займає багато часу, у ньому беруть участь черв'яки, мікроорганізми, бактерії, сапротрофні гриби, тварини, нематоди, членистоногі, найпростіші. А ще потрібні відповідні температура та вологість.
Частина рослинних і тваринних останків піддається мінералізації, тобто перетворюється на набір мінералів, що швидко засвоюються корінням рослин. А те, що не мінералізується – зазнає біохімічного ферментативного розкладання та окислення, що поєднується в єдиний процес під назвою «гуміфікація».
Умови формування
Швидкість та обсяги утворення гумусу тісно пов'язані з кліматичними та біологічними факторами. Там, де тепло і волого, процеси окислення відбуваються дуже швидко, тому рослинні останки активно мінералізуються. В результаті гумус не встигає накопичуватися у ґрунті.
А у місцевості з холодним кліматом рослин не так багато, щоб формувати великий шар компосту для перегнивання, та й процес розкладання уповільнений, в результаті відсоток гумусу теж невеликий.
Ідеальними для формування речовини є помірний клімат з незначним зволоженням у комбінації з великою кількістю рослинності. Саме тому найродючіші ґрунти (чорноземи) утворюються в степах.
Типи
Виділяють кілька видів гумусу:
- мор (характерний для підзолистого ґрунту) – грубий, з великою кількістю детриту, що формується при малій біологічній активності в кислому середовищі;
- мюлль (утворюється в чорноземах) – формується за високої біологічної активності в нейтральному середовищі, активно взаємодіє з мінералами в ґрунті;
- модер (дерново-підзолисті ґрунти) – утворюється при середній біологічній активності в кислому середовищі та слабкій взаємодії з мінеральним компонентом;
- анмоор (дерново-підзолисті) – присутній при тимчасовому зволоженні ґрунту, наприклад, на верхових болотах.
Вміст у ґрунті
За відсотковим співвідношенням гумусу виділяють такі типи ґрунтів:
- торф'яні (до 30%);
- перегнійні (15-30%);
- гумусові (8-10%), сюди належать чорноземи;
- середньогумусові (містять 4-6%), це бурі лісові ґрунти;
- помірногумусові мають у складі від 2 до 4%, яскравим прикладом є каштанові, дерново-підзолисті та глеєві ґрунти;
- малогумусові містять не більше 2%, сюди відносять пустельні, сіро-коричневі та бурі ґрунти.
Функції
Користь гумусу для землеробства вже давно доведено. Саме від його кількості залежить родючість ділянки. Цікаво, що його користь складається з кількох частин.
Фізична
Створює хорошу структуру ґрунту, сприяє формуванню грудочок на легких ґрунтах, що забезпечує присутність кисню (а він необхідний для розвитку рослини).
Пухка структура забезпечує нормальну циркуляцію води. До того ж речовина здатна містити до 90% своєї ваги у вигляді вологи завдяки тому, що частина компонентів знаходиться у формі гелю та швидко зв'язує воду, згодом поступово її віддаючи рослинам. Це дозволяє рідше проводити полив і зберігати життя посадкам навіть за тривалої посухи.
Фарбуючи землю у темний колір, гумус також сприяє її активному прогріванню. Нагадаємо, темний колір добре поглинає сонячну енергію, світлий відштовхує. Ділянки з великим вмістом речовини навесні будуть готові до посіву та висадки культур раніше, ніж поля з світлішими ґрунтами.
Хімічна
Це справжня криниця поживних елементів. Гумус розкладається повільно, поступово, живлячи коріння рослин азотом, фосфором, калієм та іншими мінералами. До того ж речовини хоч і доступні для поглинання корінням, але не вимиваються з ґрунту під час дощів та поливу – все це стає можливим завдяки складному процесу хелатування.
Біологічна
Створює вдалі умови для розвитку та роботи мікроорганізмів, процесу фотосинтезу.
Корисні властивості
Про те, що таке гумус та його особливості, можна говорити дуже довго, і, можливо, вчені ще не відкрили всі його таємниці. Але достеменно відомо, що універсальне добриво:
- засвоюється рослинами поступово, за правильної агротехніки – десятиліттями;
- стимулює дихання паростків навіть за дефіциту кисню;
- посилює процес фотосинтезу та роботу ферментів;
- прискорює циркуляцію та транспорт поживних речовин у рослинах;
- підвищує стійкість культур до зовнішніх факторів;
- утворює сполуки з металами, нітратами та фосфатами, запобігає отруєнню сільськогосподарських культур цими речовинами;
- посилює стійкість рослин до гербіцидів та пестицидів;
- покращує якість сільськогосподарської продукції;
- суттєво збільшує врожайність.
Чому родючість падає? Як цього уникнути?
За природних умов, коли ділянка не використовується для сільськогосподарського вирощування певних культур, гумус може зберігатися більше 100 років, не розкладаючись на вуглекислий газ та мінерали. Це стає можливим завдяки закупорці органічних речовин усередині частинок ґрунту за допомогою мікробів та ферментів.
Якщо ж гумус не захищений у капсулах ґрунту, то він розкладатиметься поступово, приблизно за 10 років. Але процес дуже прискорюється, якщо при обробці поля допускаються грубі помилки, наприклад, поєднуються шари грунту при оранці, допускати змив верхнього шару грунту.
Навіть найродючіші ґрунти можуть втратити свої властивості буквально за пару днів за відсутності заходів щодо захисту від ґрунтової ерозії.
Профілактичні заходи такі:
- правильна обробка грунту (оранка впоперек схилу, щоб по борознах, що сформувалися, вода не могла текти вниз, несучи з собою родючий шар);
- використання органічних добрив;
- мульчування;
- зменшення частини ділянок, у яких залишаються рослинні останки навіть тимчасово;
- висаджування лісосмуг (або кущів, дерев із міцною кореневою системою на городах) для профілактики розмиву ґрунту;
- відмова від чистої пари;
- застосування такого типу поливу, що не змиває ґрунт;
- профілактика пожеж на полях та городах.
Підвищити кількість цієї речовини у ґрунті можна, для цього рекомендують:
- Вносити органічні добрива (перегній, компост), причому органіку не можна закладати глибоко – гумус формується лише за доступі кисню. Процес гумифікації йде активніше, якщо ґрунт помірно вологий, розпушений, температура від +22 до +65.
- Підтримка доброзичливої ґрунтової фауни, тобто створення хороших умов для проживання черв'яків, ґрунтових кліщів, комах та тварин, що живляться рослинними останками.
- Збереження комфортної мікрофлори, для цього можна використовувати готові препарати типу «МікоФренд», «Байкал», «Триходерма» або «Унікал». У них містяться мікозні гриби, мікроорганізми та сапрофітні ризосферні бактерії, що переробляють органіку.
- Можна вносити в ґрунт і готові склади з гуматом та гуматовими кислотами – “Айдар”, “Гумілас”, “ГуміФренд”, “Гуміголд” або “Гумат”.
Хоча гумус і не є обов'язковим компонентом для вирощування рослин (пам'ятаємо про теплиці з гідропонікою), але чим більше його в ґрунті, тим вища родючість. Гумусові ґрунти не вимагають внесення величезної кількості добрив та регулярного поливу, тобто витрати на вирощування порівняно малі, а врожайність відмінна. Ділянки з високим вмістом цієї речовини завжди високо цінуються і це виправдано. Ось таке «чорне золото»!
