Калина вирощувалась на присадибних ділянках споконвіку, будучи символом любові, вірності та благополуччя. Недарма є традиція прикрашати весільний стіл букетом із червоних калинових ягід! А сучасні сорти радують око відмінністю форм, розмірів, забарвлень листя і квітів – навіть найвибагливіших садівник знайде ідеальний варіант.
Калина: коротка характеристика
Калина (Viburnum) належить до листопадних культур із сімейства Адоксових. В основному є кущ, рідше дерево з різьбленим листям. Цвіте в кінці весни або на початку літа, бутони зібрані у великі суцвіття, мають білий або рожевий відтінок. Пізніше вони трансформуються в плоди-кістянки яскраво-червоного кольору. Ягоди дозрівають восени, але збір рекомендується проводити після перших заморозків, тоді вони стають солодкими та кориснішими.
Високодекоративний і сам кущ. Пишна крона яскраво-зеленого кольору з приходом осені забарвлюється в жовтий, помаранчевий, рожевий або багряний кольори. Є й сорти, що відрізняються оригінальним забарвленням, наприклад, золотим листям.
Варто зазначити, що калина є лікарською рослиною. У народній медицині використовують усі її частини – листя, кору, коріння, але найчастіше саме ягоди. Вони містять цілий набір вітамінів та мінералів, завдяки чому посилюють імунітет, допомагають знизити тиск, знезаражують, знімають запалення та допомагають зупинити кровотечу.
Сорти
Спочатку була дика калина, що росте у природі. Пізніше селекціонери вивели нові, більш врожайні або декоративні сорти, які значно відрізняються одна від одної. Усього зараз існує понад 150 видів культури, серед них є навіть лавролисті (вічнозелені) та зимово-кольорові! Розглянемо деякі з них.
- калина звичайна характеризується висотою до 4 метрів, у формі чагарника, стебла бурі, листя великі лопатеві світлого зеленого кольору. Суцвіття великі, до 10 см діаметром, яскраво-білі, пізніше перетворюються на великі червоні їстівні ягоди.
-
Калина звичайна -
Калина звичайна -
Калина звичайна -
Калина звичайна
- Розеум – відрізняється кулястими суцвіттями, які змінюють забарвлення від зеленого до білого та рожевого у міру розпускання квітів.
-
Калина Розеум -
Калина Розеум -
Калина Розеум -
Калина Розеум
- Нанум – карликовий сорт висотою не більше 100 см, характеризується пишним цвітінням і красивим ажурним листям, популярний серед садівників через декоративність.
-
Калина Нанум -
Калина Нанум -
Калина Нанум -
Калина Нанум
- Ксантокарпум – чагарник заввишки до 1,5 м із оригінальними жовтими ягодами.
-
Калина Ксантокарпум -
Калина Ксантокарпум -
Калина Ксантокарпум -
Калина Ксантокарпум
- Гордовина – виростає до 5 метрів, відрізняється компактною кроною і великим листям, цвітіння пишне, пізніше формуються великі ягоди, що при дозріванні набувають насичений бордовий відтінок. Невибагливий до умов зростання і може жити у великому місті, ягоди не обсипаються навіть узимку, прикрашаючи кущ яскравими гронами. Вид включає кілька сортів.
-
Калина Гордовіна -
Калина Гордовіна -
Калина Гордовіна -
Калина Гордовіна
- калина Гордовина Ауреум відрізняється від своєї рідні оригінальним золотим забарвленням листя, саме дерево високе, до 2 метрів, плоди їстівні.
-
Калина Гордовина Ауреум -
Калина Гордовина Ауреум -
Калина Гордовина Ауреум -
Калина Гордовина Ауреум
Посадка калини
Дикі види культури способи виживати практично в будь-яких умовах, але для збереження високої декоративності та врожайності доведеться дотримуватись простих правил агротехніки. Особливо це стосується оригінальних сортів, виведених шляхом довгої селекції, вони все ж таки не настільки стійкі до стресів, як дикорослі.
Найкраще садити кущі навесні чи восени, відповідно до розпускання бруньок або після скидання листя, але до морозів.
Підбір саджанців
Добре приживаються маленькі саджанці, вони зростатимуть швидше, ніж вже підрощені кущі. Ідеально, якщо рослина продається із закритою кореневою системою, прямо в контейнерах з торфу, що розчиняється в грунті, або інших подібних матеріалів. Але варті такі чимало. Тому частіше купують саджанці з відкритою кореневою системою, перед покупкою варто вивчити:
- чи є механічні ушкодження коренів;
- присутність/відсутність гнильних плям на кореневій системі;
- ступінь розвиненості коренів;
- свіжість саджанця (добре, якщо при легкому тиску нігтем на низ кореневища оголюється деревина зеленого кольору).
Вибір ідеального місця
Рослина віддає перевагу місцям з півтінню, з нейтральним або слабокислим, вологим грунтом. Може рости і на підзолистих, піщаних ділянках з неродючим ґрунтом, але тоді не варто чекати від куща рясного врожаю. Любить культура місця біля берега озера, річки чи ставка, але глибина залягання підземних вод має бути не менше метра. Добре, якщо раніше на ділянці росли бобові, вони насичують грунт азотом, що потрібно кущі.
Особливо рясна плодоношення відзначається при посадці поряд 2-3 кущів з відстанню близько 3-4 метрів.
Підготовка посадкової ями
Рекомендується заздалегідь скопати ділянку для висадки саджанця, попередньо внісши 1 відро компосту або торішнього гною, особливо це необхідно при низькій родючості ґрунту. Для ділянок з високою кислотністю показано внесення вапна, крейди або доломітового борошна.
Для стандартного саджанця знадобиться яма шириною, довжиною та глибиною близько півметра. При посадці кількох кущів потрібно дотримуватися дистанції в 3-4 метри (мінімум 2,5 м, інакше дорослі рослини заважатимуть одна одній).
Яму на 2/3 заповнити підготовленою грунтосумішкою з садової землі, перегною або торфу (1 відро) та 2 ст. нітрофоски, все це змочити 4 відрами води, залишити на кілька днів.
Потім встановити в ямку саджанець, розправити його коріння і присипати ґрунтом, що залишився, притиснути руками, полити і замульчувати приствольну ділянку перегноєм, торфом або компостом.
Потрібно стежити, щоб прикоренева шийка виявилася на 5-6 см вище за рівень землі.
Пересадка
Якщо кущ, посаджений давно, погано плодоносить і не збільшується в розмірі, варто подумати про пересадку. Можливо, спочатку було допущено помилку. Наприклад:
- кущі тісно поруч з іншими рослинами, спорудами та огорожами;
- невдало обрано ділянку по освітленості – надто багато сонця, що пересушує ґрунт, або не вистачає сонця через щільну тінь;
- ґрунт погано підходить культурі.
Такими ж правилами варто керуватися, якщо потрібно посадити саджанець, що вже підріс, наприклад, знайдений у лісі або викопаний у друзів.
При пересадці краще слідувати таким порадам:
- Видалити з куща пошкоджені пагони, обкопати його навколо стовбура на достатній відстані (близько півметра), намагаючись менше пошкоджувати коріння.
- Якщо необхідно розсікти товсті кореневі відростки, то місця ушкоджень потрібно обробити деревним вугіллям.
- На новому місці викопати яму достатнього розміру, засипати її на 2/3 грунтосумішчю (склад такий же, як і при посадці молодого саджанця), акуратно помістити в неї кущ, намагаючись максимально зберегти земляну грудку.
- Присипати яму землею, утрамбувати, щоб усередині не залишалося порожнеч.
- Обрізати пересаджену рослину, особливо при весняній перевалці (якщо пересадка проводилася восени, то процедуру можна перенести на весну), у процесі потрібно видалити травмовані та висохлі пагони під корінь, а всі інші – до довжини 20-25 сантиметрів.
- Якщо посадка проводиться восени, варто замульчувати грунт і вкрити дерево на зиму.
Калина: особливості догляду
Хоча культура досить невибаглива до догляду, кущ добре відгукується на нескладні агротехнічні прийоми. Так, у посушливі періоди його рекомендується поливати 2-3 рази на тиждень із розрахунку до 4 відер на дорослий кущ. Маленькі вимагають менше води, але частіше поливу. Особливо важливим є зволоження в період формування ягід. Потрібно домогтися того, щоб верхній шар ґрунту був добре зволожений, але не допустити утворення «болота» довкола стовбура. А після інтенсивного поливу пристволове коло рекомендується розпушити.
Любить культуру та підживлення:
- навесні після збирання торішнього листя добре внести під кущ 7% розчин сечовини, це підживить кущ після зими, допоможе швидко наростити зелену масу, а також запобігти розвитку хвороб;
- в середині травня показано підживлення калини калійними добривами або можна присипати пристовбурне коло 1 ст. деревної золи;
- влітку радять підживити кущі мінеральними складами, якщо в травні не вдалося провести процедуру, підійдуть фосфор (50г на 1 кв.м) і калій (25 грам на метр);
- восени після скидання листя проводять вологозарядний полив перед зимою, його краще поєднати із внесенням добрив на основі фосфору та калію, вони допоможуть кущу підготуватися до зимівлі;
- кожні 2 роки рекомендується скопіювати грунт під кущами з паралельним внесенням гною (відро на кущ).
Після застосування мінеральних добрив слід подбати про зволоження. Особливо якщо підживлення проводиться сухими препаратами, що розсипають біля коріння. Якщо встановилася посушлива погода, то краще удобрювати речовинами, заздалегідь розведеними у воді.
Чи потребує калина в обрізці
Враховуючи швидке зростання куща (до 50 см щороку), необхідне щорічне обрізування. Найкраще проводити її ранньою весною, до початку пробудження рослини. Дотримуватись потрібно простих правил:
- сухі, старі (більше 6 років) та пошкоджені гілки видаляються під корінь;
- частина пагонів у середині крони забираються для нормального освітлення майбутніх ягід
Також правильне обрізання допоможе сформувати гарну крону, регулювати її розмір.
Можна навіть змусити кущ рости, як маленьке дерево, для цього спочатку вибирають одну втечу, що відіграватиме роль стовбура, а решта бічних гілок регулярно видаляти разом з кореневою порослю. Коли стебло витягнеться до 2 метрів, з нього починають формувати крону, зрізавши верхівку – після цього вона почне гарно розгалужуватися.
Є деякі особливості окремих сортів. Наприклад, калина Бульденеж для гарного цвітіння потребує повного видалення суцвіть на першому році життя, надалі такі кущі краще обрізати восени, тоді до весни встигнуть сформуватися молоді квіткові бруньки.
Калина: способи розмноження
Існує кілька способів розведення калини.
Насінням
Малопопулярний спосіб, оскільки займає щонайменше 2 років і гарантує збереження особливостей сорту материнського дерева. До того ж схожість насіння не перевищує 20%. Зате вирощені таким чином кущі дуже міцні, добре пристосовані до умов розвитку. Через рідкісне застосування не розглядатимемо його детально.
Поділ куща
Хороший варіант за наявності дорослого, міцного куща гарного сорту, що пересідатиме на інше місце. Після того, як рослину викопують, її гостро заточеним інструментом ділять на кілька частин, зрізи затирають деревним вугіллям. Кожну частину садять як окремий кущ у посадкову яму. Процедуру проводять навесні чи восени.
При розподілі необхідно стежити, щоб кожна частина мала не менше трьох здорових бруньок.
Живцювання
У середині літа, коли пагони калини особливо гнучкі, нарізають із них шматочки завдовжки 10-12 см, щоб у кожному було 3 і більше вузла. Нижній край роблять скошеним, прибирають все листя. Потім живці замочують у стимуляторі коренеутворення та заглиблюють у ґрунт (суміш піску та торфу 1:1) на 2 см. Варто підтримувати стабільну температуру повітря близько 30 градусів, тому рекомендується використовувати теплицю. Також потрібний регулярний полив грядки.
На зиму живці потрібно вкрити листям, тирсою або торфом. А вже навесні найздоровіші саджанці помістити на вибрані місця.
Відведення
Калина розмножується як вертикальними, і горизонтальними отводками.
Для формування вертикального відведення вибирають гілку, що розташована біля землі, обрізають її край і пригинають до ґрунту, закріпивши металевим або дерев'яним гаком. Втечу слід присипати землею на формування коренів. Процедуру проводять навесні, за літо гілка обросте корінням, а з нирок проростуть молоді пагони. Тоді відведення можна відокремлювати від батьківського куща, викопати разом із земляною грудкою і пересадити.
Вертикальні відведення робляться так:
- Восени у молодого куща обрізаються нижні пагони після 4-ї бруньки.
- Рослина добре підгортають.
- Навесні з гілок проростуть молоді пагони, їх теж треба присипати землею.
- Коли вони виростуть висотою понад 20-25 см – можна відокремлювати відведення від батьківської рослини та висаджувати.
Яким хворобам і шкідникам схильна калина
Калина є досить міцною, але вона може втратити декоративність і врожай, якщо захворіє. Культура схильна до аскохітозної плямистості, морозного опіку, сірої та плодової гнилі. При опіку рекомендується замазування тріщин кори рідкою глиною, а за інших хвороб показана обробка бордоською сумішшю, оксихлоридом міді або спеціалізованими препаратами.
Боїться калина та шкідників, зокрема калинової попелиці та листоїда. Проблема проявляється деформацією та скручуванням листя, на ній утворюються великі дірки.
Знищити шкідників допоможуть препарати Карбофос, Фуфанон та Інтавір (застосування згідно з інструкцією).
Кущі калини – чудова прикраса ділянки в будь-який час року, до того ж корисна і невибаглива.
