Для більшості людей словосполучення – “гриб трутовик лускатий”, – апріорі сприймається як: “їстівний”. Та хто не бачив трутовики: ці тверді, майже дерев’яні, проте по-своєму приємні, сірі плодові тіла на мертвої деревині? Ідея про те, що їх можна вживати в їжу, навіть не приходить на думку!
Насправді світ трутовикових грибів дуже складний і простягається широко. Колись їх відносили до одного великого сімейства, але мікологи вже давно відмовилися від такої класифікації, бо в межах того сімейства траплялися види, часом зовсім різні за багатьма ключовими ознаками. Їх поступово розподілили по різних сім’ях. А поняття «трутовики» залишилося виключно морфологічним. Як зазначає Вікіпедія: «це гриби, що живуть на об’єкті, що руйнується».
І серед таких «живих» форм є чимало їстівних видів! Про одного трутника — гриб-печіночник — ми вже розповідали. А тепер познайомимося з не менш цікавим їстівним представником – трутовиком лускатим .
Трутовик лускатий – опис гриба
Його сучасна латинська назва – Cerioporus squamosus . Проте, немало існує й місцевих, народних найменувань. В Україні зазвичай називають його «лускатим трутовиком».
Як видно, у багатьох варіантах назви відображена ключова риса цього гриба: його капелюшок густо вкрита темно-бурими лусочками. Сам капелюшок типовий для трутовиків — асиметричний, плоский, товстий і м’ясистий, з втисненням з боку стовбура, на якому він розвивається. Діаметр може варіюватися від 10 до 40 см. Шкірочка щільна, за забарвленням охряно- або світло-жовта, буро-жовта, іноді майже піщана. На цьому тлі лусочки, які розташовуються концентричними колами, завжди виглядають темнішими.
Краї капелюшка тонкі, часто злегка хвилясті, можуть бути рівними або підвернутими донизу. Плодове тіло виростає поодиноко або невеликими щільними групами, наче укладається шифером, перекриваючи один одного.
Нижня сторона капелюшка (гіменофор) трубчаста, у молодих екземплярів майже білого кольору, але з часом поступово жовтіє і темніє до бурого. Трубки великі, дещо грубуваті, частково покривають і верхню частину ніжки.
М’якуш капелюшка у юних плодів соковитий і щільний, пофарбований у світлі кремові відтінки. Аромат приємний, проте люди відчувають його по-різному: хтось каже про борошняний запах, комусь він нагадує свіжоспечене тісто, а дехто вловлює нотки меду.
Очевидно, справа тут не в нюхових уподобаннях, а в тому, на якому дереві виріс строкатий. Сорт «рідної» деревини взагалі істотно впливає на багато ознак трутовиків.
Але всі наведені ознаки м’якоті стосуються лише молодих плодових тіл. З віком тіло гриба ущільнюється, стає твердішим і майже дерев’яніє. Тому природно, що їстівними можна вважати виключно молоді лускаті трутовики. Можливо, саме через це його відносять до умовно-їстівних, хоча багато довідників віднесли його до 4-ї харчової категорії.
Ніжка у цього виду коротка й товста. Часто вона практично непомітна під широким капелюшком, але в деяких екземплярів виразно простежується. Верхня частина ніжки світліша, біля основи помітно темніє. Уся її поверхня також вкритта дрібними темними лусочками. На ранніх стадіях розвитку м’якоть ніжки м’яка і біла з приємним ароматом, але вона навіть швидше за капелюшок набуває щільності, стаючи схожою на пробку.
Де й у яких умовах росте трутовик лускатий
Їхній сезон припадає на теплий період — приблизно від середини травня до кінця вересня. Плодові тіла виникають під час або після дощів, а в посушливі періоди зникають. Це паразитичні гриби: зазвичай вони поселяються на ще живому, але ослабленому дереві, і протягом кількох років міцелій перетворює деревину на жовту труху. Надалі грибниця живе в мертвій деревині, поки там ще вистачає поживних речовин.
Пестрєци можуть заражати різні листяні породи, перш за все в’яз. Водночас їх знаходять і на інших деревах: вербах, осиках, кленах, тополі та акаціях. Ці гриби збирають не тільки в лісі, а й у міських парках. Головна умова — дерево має рости подалі від жвавих проспектів.
Раніше йшлося про те, що порода дерева-господаря впливає на характеристики трутовиків. Наприклад, помічено: на кленах вони бувають найбільшими й м’ясистими, а на акаціях — навпаки, дрібнішими й жорсткішими навіть у молодості. Проте на акаціях їхній запах вважають найбільш приємним.
Плодові тіла іноді виростають прямо біля землі, особливо на пнях. Проте нерідко їх можна побачити й на стовбурі, піднімаючись на 3–5 метрів і навіть вище.
Трутовик лускатий можна вирощувати штучно, заражаючи пеньки та бруски міцелієм. Втім, займатися цим потрібно обережно, пам’ятаючи, що грибниця може поширитися на свіжозаготовлений пиломатеріал, якщо він ще вологий. Плодові дерева (яблуні, груші, сливи тощо) гриб не вражає.
Чи має лускатий трутовик схожі види?
Через помітну зовнішність він майже не має двійників: щоб сплутати цей гриб з іншими трутовиками, потрібно неабияк постаратися! Якщо ж згадувати схожі представники, то це трутовик пористий або трутовик бульбоносний — вони також їстівні.
трутовик пористий
трутовик бульбоносний
Перший різновид вирізняється кольором шкірки: вона набагато яскравіша — капелюшок майже помаранчевий, інколи навіть червонуватий, а м’якоть має дуже слабкий запах. До того ж вона більш жорстка навіть у молодих екземплярів.
Другий різновид зовні дійсно дуже схожий: майже такий самий відтінок і ті самі чорні лусочки. Проте у нього капелюшок завжди має правильну округлу, лійкоподібну форму, а ніжка розташована по центру, а не ексцентрично. Це пояснюється тим, що цей вид росте на горизонтальних валежинах, а не кріпиться до вертикального стовбура.
Приготування трутовика лускатого.
Ми не раз наголошували, що ці гриби їстівні лише у молодому стані. Тому логічно запитати: як визначити, коли закінчується та «молодість», і до якого моменту їх ще можна вживати?
Трутовики придатні до споживання доти, поки край капелюшка легко відламується пальцями. Якщо ж м’якоть чинить опір, не відділяється або відламується лише з великим зусиллям — гриб уже непридатний.
У цих трутовиків є й інші кулінарні нюанси, які слід врахувати перед приготуванням.
- Зірване плодове тіло, навіть коли воно молоде, швидко огрубіває. Тому не пізніше ніж через дві–три години після збору його варто замочити у воді хоча б на кілька годин. Рідину при цьому потрібно міняти щогодини.
- Після вимочування треба зняти шкірку з лусочками, оскільки вона досить жорстка.
- Зазвичай також видаляють ніжку: вона від початку твердіша за капелюшок. Біля ніжки капелюшок огрубіває швидше, тож у грибів середнього віку цю частину краще вирізати.
- Звичайна порада — після вимочування відварювати гриб близько півгодини перед подальшою обробкою. Дехто з поціновувачів вважає за узвичаєне варити всього близько 10 хвилин. Вочевидь, багато залежить від породи дерева, на якому ріс гриб, та від вологості під час його росту. Воду після варіння можна використати для супу: вона має приємний грибний аромат і смак.
Недоварені трутовики часто мають трохи солодкуватий присмак. Багато хто вважає це недоліком, але деяким гурманам така особливість до вподоби.
Відмовилися від відварювання? Тоді з грибом можна робити що завгодно: смажити, готувати супи, маринувати, солити або заморожувати про запас.
Лікувальні властивості трутовика лускатого
Спочатку варто зазначити, що багато видів трутовиків, навіть ті, що не вживаються в їжу, мають лікувальне значення. З них готують як народні засоби, так і препарати офіційної медицини. Наш лускатий трутовик теж знайдений застосування у медицині.
Його найважливіша роль — допомагає виводити з організму різні отрути та накопичені важкі метали. На базі цього гриба створено кілька препаратів, що сприяють очищенню організму від токсинів.
Крім того, його м’якоть має протизапальні, антисептичні та кровоспинні властивості. Гриб позитивно впливає на обмін речовин, пришвидшує розщеплення жирів. Його рекомендують при дієтах для схуднення, він допомагає стабілізувати рівень цукру в крові. У народній медицині стверджують, що мазі на його основі ефективно лікують нігтьовий грибок.
Власне, багато людей знають цей вид не як їстівний гриб, а як лікувальний засіб.
Звісно, наведена тут інформація жодним чином не покликана спонукати читача до самолікування лускатим трутовиком! Вона має на меті показати, наскільки цікавими з різних боків можуть бути деякі види грибів, що раніше здавалися непоказними й не вартими уваги. Ще раз переконуєшся: гриби формують у нас здатність дивитися на світ уважно, без упереджень і з допитливістю.
Гриби вчать нас…
